Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Калашнікової О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Нілової Ангеліни Олександрівни, за участю третьої особи - ОСОБА_3, про скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Нілової Ангеліни Олександрівни (далі - державний реєстратор) про скасування рішення щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_3, проведеної 02 червня 2015 року на об'єкт нерухомого майна за № 21726293.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 02 червня 2015 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме приватну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та видано витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про зареєстроване право власності за ОСОБА_3.

В інформації про об'єкт нерухомого майна вказано, що підставою для реєстрації прав слугували такі документи як дублікат договору іпотеки, серія та номер: 126, виданий 18 березня 2015 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г., договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 505, виданий 18 березня 2015 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н. П., договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 509, виданий 18 березня 2015 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н. П..

Позивач вважає рішення державного реєстратора № 21726293 від 02 червня 2015 року протиправним та таким, що порушує його права, у зв'язку з чим звернувся до суду з вимогою про його скасування.

30 вересня 2015 року, розглянувши під час судового засідання клопотання, Окружним адміністративним судом міста Києва залучено в якості третьої особи до участі в адміністративній справі ОСОБА_3.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 квітня 2016 року скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2016 року та прийняв нову, якою задовольнив позовні вимоги.

Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Нілової Ангеліни Олександрівни № 21726293 від 02 червня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У своїй касаційній скарзі представник третьої особи ОСОБА_3 - Бураков Ігор Олександрович зазначає на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки у державного реєстратора відсутні будь-які підстави для відмови у проведенні реєстраційної дії, а тому, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач у своїх запереченнях вказує на необґрунтованість касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 11-08-КЛ, укладеного 01 лютого 2008 року між Акціонерним товариством "Таврика" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полібудсервіс Плюс" (далі - ТОВ "Полібудсервіс Плюс"), останній отримав відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в сумі 1300000,00 грн. строком з 01 лютого 2008 року по 29 січня 2010 року включно. За використання кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 19,0 % річних.

Пунктом 5.1 вищевказаного договору передбачено забезпечення своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливої неустойки (штрафу, пені) шляхом застави трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 96,4 кв. м, житловою площею 46,2 кв. м, оціночною вартістю 944375,00 грн. та застави трикімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 88,0 кв. м, житловою площею 45,9 кв. м, оціночною вартістю 962995,00 грн., які належать позивачу.

З метою забезпечення виконання зобов'язання, що виникло у ТОВ "Полібудсервіс Плюс", 01 лютого 2008 року між Акціонерним товариством "Таврика" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого передано в іпотеку нерухоме майно, зокрема, приватну квартиру АДРЕСА_1 та яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08 вересня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І. В. за реєстром № 3080.

У подальшому, за договором про відступлення права вимоги № 10/260215, укладеного 26 лютого 2015 року між ПАТ "Банк Таврика" як первісним кредитором та ТОВ "Кредекс Фінанс" як новим кредитором, право вимоги за договором кредитної лінії первісним кредитором у повному обсязі відступлено новому кредитору - ТОВ "Кредекс Фінанс", яке, у свою чергу, за договором про відступлення права вимоги № 26/02/15, укладеному 26 лютого 2015 року між ТОВ "Кредекс Фінанс" як первісним кредитором, та ОСОБА_3 як новим кредитором, право вимоги за договором кредитної лінії первісним кредитором у повному обсязі відступлено новому кредитору - ОСОБА_3.

Крім цього, 18 березня 2015 року між ПАТ "Банк Таврика" як первісним іпотекодержателем та ТОВ "Кредекс Фінанс" як новим іпотекодержателем укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов якого ПАТ "Банк Таврика" відступило право вимоги за договором іпотеки ТОВ "Кредекс Фінанс", яке, у свою чергу, за договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 18 березня 2015 року між ТОВ "Кредекс Фінанс" як первісним іпотекодержателем та ОСОБА_3 як новим іпотекодержателем, відступило останньому право вимоги за договором іпотеки.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань, ОСОБА_3 звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки, за результатами розгляду якої державним реєстратором прийнято оскаржуване рішення № 21726293 від 02 червня 2015 року про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на приватну квартиру АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що документи, подані ОСОБА_3 для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень чітко встановлюють виникнення, перехід та припинення права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, а тому державний реєстратор під час прийняття рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення адміністративного позову, прийшов до висновку про неправомірність рішення державного реєстратора, яке призвело до незаконного позбавлення права власності на майно іпотекодавця.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачений порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року (1127-2015-п) , розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до Реєстраційної служби, ОСОБА_3 надано договір про відступлення права вимоги № 505, дублікат договору іпотеки № 126, договір про відступлення права вимоги № 509, копію договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 11-08-КЛ, копію договору про відступлення права вимоги № 26/02/15, копію договору про відступлення права вимоги № 10/260215, а також копії заяв № 511, № 510 та свідоцтва № 730, № 729.

Так, положеннями ст.ст. 546, 573, 575 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 18 Закону України "Про іпотеку" врегульовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватись заставою, якою також може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Різновидом застави є іпотека, яка виникає на підставі нотаріально посвідченого договору.

Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Підстави для державної реєстрації прав визначені у статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема у пункті 1 частини першої вказано, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Пунктом 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

За такого правового врегулювання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю прав власності на предмет іпотеки набуває лише за умови надання до державного реєстратора відповідних документів, які, в свою чергу, необхідно перевірити не тільки на наявність, а й на зміст та повноту поданих документів, зокрема, наявність застереження, про яке домовились сторони договору.

З наявних у матеріалах справи свідоцтв, виданих 30 квітня 2015 року ОСОБА_3 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н. П., які зареєстровані в реєстрі за № № 729, 730 вбачається, що нотаріусом адресовано ТОВ "Полібудсервіс Плюс" іпотечне повідомлення ОСОБА_3 з вказівкою на загальну суму боргових зобов'язань та граничний строк погашення боргових зобов'язань, однак державним реєстратором при прийнятті спірного рішення не перевірено надходження іпотечного повідомлення до позивача як іпотекодавця від іпотекодержателя.

Слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні докази отримання іпотечного повідомлення ОСОБА_3, а також не надано відмітки про отримання від нього вищенаведених документів ОСОБА_1.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновок суду Київського апеляційного адміністративного суду є правильним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновку суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.