Справа: № 2а-11627/12/2670 

Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. 

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби - Литвиненка Сергія Сергійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу, -

У серпні 2012 року Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що за відповідачем обліковується непогашений податковий борг у загальній сумі 8270,08 грн., у тому числі 8034,66 грн. з податку на доходи фізичних осіб; 200,42 грн. зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства; 35 грн. по сплаті штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року задоволено вказаний вище позов частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби - Литвиненко Сергій Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову як таку, що суперечить нормам матеріального права, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідач з 15.08.2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець; з 16.05.2008 року перебуває на обліку в органах державної податкової служби.

Відповідач перебуває на загальній системі оподаткування.

Відповідачем подано до ДПІ розрахунки суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за грудень 2010 року вх. № 316876 від 13.01.2011 року(а.с. 25), згідно з яким відповідачем самостійно нараховано суму податкового зобов'я зання, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 210,00 грн.

Дана сума податкового зобов'язання є узгодженою з моменту подання вказаного податкового розрахунку.

При цьому, згідно даних облікової картки сума податкового зобов'язання в розмірі 210,00 грн. була зменшена на 9,58 грн. за рахунок існуючої у відповідача переплати та набула статус податкового боргу в сумі 200,42 грн., який обліковується за відповідачем на час вирішення даної справи.

Також відповідачем подано розрахунки по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8034,66 грн.

Крім цього, за відповідачем рахується недоїмка за штрафними санкціями за порушення законодавства про патентування в розмірі 35,00 грн.

Докази сплати зазначених податкових зобов'язань відсутні, водночас, як вбачається з даних наявних у справі облікових карток (а.с. 7-19), вказані суми не сплачувалися відповідачем.

У зв'язку з зазначеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги в частині стягнення з відповідача 8034,66 грн. та 35,00 грн. не підтверджені належним чином.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Згідно із п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Отже, враховуючи наявність непогашеного податкового боргу зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за грудень 2010 року в сумі 200,42 грн. та відсутність доказів, які б свідчили про сплату боргу чи спростували його наявність, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вказана сума коштів підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстав для стягнення з відповідача 8034,66 грн. немає, оскільки позивачем не доведено суду дійсну наявність зазначеного ним податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2); податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3).

Відповідно до п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156); податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175).

За загальним правилом, визначеним у п. 4.1 та 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і ст. 54 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання визначається або самостійно платником податків у поданій податковій декларації, або самостійно контролюючим органом у випадках, встановлених законом, шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення. Отже, виникнення у встановленому законом порядку у платникам податків податкового зобов'язання та його узгодження є обов'язковою передумовою податкового боргу.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що позивач, стверджуючи про наявність даного боргу в сумі 8034,66 грн. обґрунтовує дані вимоги лише поданою відповідачем до ДПІ декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року.

Згідно з наявною у справі копією декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року (вхід. № 316878 від 17.02.2011 року) (а.с. 26, 27) відповідачем зазначено як суму одержаного валового доходу - 239683,91 грн.; суму витрат, пов'язаних з одержанням доходу, - 200101,39 грн.; суму чистого доходу - 39582,52 грн.; суму податку, сплаченого авансом, 5937,37 грн. Інших доходів відповідачем не зазначено. Також в даній декларації відповідачем не нараховано податок до сплати.

Отже, з даної декларації не вбачається той факт, що відповідачем задекларовано до сплати суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 8034,66 грн.

Докази, які б свідчили про факт та підстави виникнення у відповідач податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 8034,66 грн., суду надано не було.

Декларація відповідача про доходи за 2010 року визначає лише суми і джерела одержаного ним доходу, як об'єкта оподаткування, та суми сплаченого авансом податку, однак дана декларація не визначає податкове зобов'язання до сплати за наслідками 2010 року. Податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 8034,66 грн. обчислено ДПІ самостійно, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без подальшого узгодження визначеної контролюючим органом суми податкового зобов'язання в адміністративному чи судовому порядку.

За цих обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що доводи позивача про виникнення у відповідача податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в сумі 8034,66 грн. є безпідставними, нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими, а тому за відсутності належних доказів на підтвердження факту виникнення у відповідача податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи з фізичних осіб за 2010 рік у сумі 8034,66 грн., не може братися до уваги роздруківка зворотнього боку облікової картки відповідача з податку на доходи фізичних осіб (а.с. 7, 8), оскільки даний борг фактично не виник.

Отже, позов в зазначеній частині є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для стягнення з відповідача 35,00 грн. заборгованості зі сплати штрафних санкцій за порушення патентування, оскільки зазначена позивачем заборгованість не є податковим боргом у розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції було встановлено, що вимога про стягнення 35,00 грн. обґрунтована наявністю непогашеної заборгованості зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, які були нараховані відповідачу рішенням ДПІ від 09.11.2010 року № 0004522330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 320 грн.

За наведеними вище визначеннями терміну «податковий борг» таким є саме узгоджена сума грошового зобов'язання, що в даному випадку пов'язано з моментом одержання відповідачем рішення ДПІ від 09.11.2010 року. № 0004522330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та закінченням строку на його оскарження.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що позивач не надав до суду доказів одержання (вручення) відповідачем рішення ДПІ від 09.11.2010 року № 0004522330 про застосування штрафних (фінансо вих) санкцій в сумі 320,00 грн., за відсутності яких колегія суддів приходить до висновку, що зобов'язання зі сплати штрафних санкцій у розмірі 320,00 грн. не може вважатися узгодженим, а тому не набуло статусу податкового боргу.

Крім цього, зазначені штрафні санкції застосовано до введення в дію Податкового кодексу України (2755-17) , тому вони не вважаються податковим зобов'язанням у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки не пов'язані з нарахуванням і сплатою податків (зборів, обов'язкових платежів).

Отже, враховуючи недоведеність позивачем тих обставин, на які він посилається у підтвердження вимоги про стягнення 35,00 грн., та беручи до уваги фактичну відсутність вказаного податкового боргу, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов в зазначеній частині є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення даного позову частково.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби - Литвиненка Сергія Сергійовича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.