826/16507/15 Про визнання протиправними та скасування картки-відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів, та стягнення коштів - 22.09.2016 Прийняття

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської міської митниці ДФС на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 р. у справі № 826/16507/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, стягнення коштів, -

Позивач звернувся з позовом про

- визнання протиправними та скасування картки-відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.07.2015 р. № 100270001/2015/00102 та рішення про коригування митної вартості товарів від 13.07.2015 р. № 100270001/2015/000035/2;

- стягнення з ГУ ДКСУ у м. Києві надмірно сплаченої суми мита в розмірі 3642,03 грн., додаткового імпортного збору в розмірі 50028,88 грн. та податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів у розмірі 210849,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2015р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2015 р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.07.2015 р. № 100270001/2015/00102 та рішення про коригування митної вартості товарів від 13.07.2015 р. № 100270001/2015/000035/2. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2015 року залишено без змін.

На постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 р. надійшла касаційна скарга Київської міської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та компанією "Societa coop S.r.l." (Італія) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 15.05.2015 р. № 6515 за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець - придбати б/в обладнання для харчової промисловості, а саме: лінію для виготовлення грильяжа та крокантів, рік виробництва 1989, фірма-виробник "FELIX HOPPE MASCINENBAU", Німеччина, та пакувальну машину "ILAPACK PRIMA", рік виробництва 1995, фірма-виробник "ILAPACK", Італія, згідно специфікацій до інвойсу. На виконання умов вищевказаного контракту та на підставі інвойсу № 118/15 від 05.06.2015 р. продавцем була здійснена поставка товару на умовах Інкотермс-2010.

10.07.2015 р. позивачем з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару за контрактом від 15.05.2015 р. № 6515 через свого митного брокера в порядку електронного декларування було подано до Київської міської митниці ДФС України митну декларацію № 100270001/2015/218404. Одночасно позивачем було подано до митного органу перелік документів, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів, а саме: картку особи, яка здійснює операції з товарами від 03.02.2015 р. № 100/2012/0002549; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 02.07.2015 р. № 43008; декларацію митної вартості від 10.07.2015р. № 100270001/2015; коносамент від 13.06.2015 р. ARKGOA0000031327; рахунок-фактуру (інвойс) від 05.06.2015 р. № 118/15; пакувальний лист б/н від 05.06.2015 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 15.05.2015 р. № 6515; технічні паспорти від 10.07.2015 р.; платіжні доручення від 15.05.2015 р. № 278, 278; опис процесу лінії від 10.07.2015 р.

За результатами розгляду поданих декларантом документів Київською міською митницею в нього було витребувано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких зазначається; рахунки про здійснення платежів третім особам, на користь продавця, які такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вимог митного органу позивачем було надано рахунок-проформу від 05.05.2015 р. № 65m/15, лист відправника стосовно балансової вартості, платіжні доручення від 26.05.2015 р. № 278 та № 279, лист отримувача від 10.07.2015 р. (стосовно платежів третім особам) та повідомлено про неможливість надання інших додатково витребуваних документів та про те, що страхування вантажу відправником не проводилось.

13.07.2015 р. Київською міською митницею ДФС України позивачу було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270001/2015/00102 та прийнято рішення про коригування митної вартості групи товарів, які ввозились позивачем на територію України, від 13.07.2015 р. № 100270001/2015/000035/2, відповідно до якого їх вартість скориговано за шостим (резервним) методом.

У подальшому митним органом було надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання за умови сплати декларантом до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом, у повному обсязі.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Митницею дотримано вимог митного законодавства при визначенні митної вартості вказаного товару, а прийняті Митницею рішенні є законними та обґрунтованими.

Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні Київської міської митниці про коригування митної вартості товарів від 13.07.2015 р. № 100270001/2015/000035/2 та картки відмови від 13.07.2015 р. № 100270001/2015/00102 підставами для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості товарів і її коригування за шостим (резервним) методом стали наступні обставини: 1) до митного оформлення товару не надано рахунок-проформу від 05.05.2015 р. № 65m/15; 2) не надано страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) декларантом не надано додаткових документів, витребуваних у нього митним органом.

Водночас, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, на вимогу митного органу про надання додаткових документів позивачем було надано рахунок-проформу від 05.05.2015 р. № 65m/15, про що вказано в листі самого відповідача-1, вбачається з роздруківок з електронної системи документообігу та не спростовано самим відповідачем-1. Більш того, на виконання ухвал Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року та від 02 березня 2016 року митницею не було надано витребуваних доказів щодо неподання позивачем рахунку-проформи від 05.05.2015 р. № 65m/15 до митного оформлення товарів, як про це зазначено в оскаржуваному рішенні митного органу про коригування митної вартості товарів.

Щодо ненадання доказів страхування, то в умовах зовнішньоекономічного контракту від 15.05.2015 р. № 6515, на підставі якого позивачем було здійснено ввезення товарів на митну територію України, страхування товарів не передбачено та в п. 4 контракту зазначено, що обладнання має бути поставлено на умовах CIF за правилами Інкотермс, а отже, всі витрати на страхування товарів несе продавець і вони включаються у вартість товару.

Тож, у даному випадку позивачем не здійснювалось і, у відповідності до умов зазначеного контракту та правил Інкотнрмс-2010, не мало здійснюватися страхування товару і жодних витрат він на це не поніс та не повинен був понести, а виконання продавцем своїх обов'язків зі страхування товару не впливає на його вартість, оскільки, як було зазначено, ці витрати (незалежно від того, чи були вони понесені продавцем) вже включені у вартість товарів, яку сплатив за них позивач та яка заявлена при митному оформленні товарів.

Отже доводи митного органу щодо не підтвердження заявленої митної вартості товарів через ненадання позивачем до митного оформлення страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування, є необґрунтованими і безпідставними.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.