Вищий адміністративний суд України 

в складі колегії суддів:           Олендера І.Я. (доповідача), 

                                   Бившевої Л.І., Веденяпіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білозерський» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2015 року,

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Білозерський» (далі - позивач, ТОВ «Білозерський») звернулося до суду із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 24.02.2015 року № 000344 про застосування фінансових санкцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року адміністративний у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за грудень 2014 року позивачем подано до контролюючого органу з порушенням встановленого чинним законодавством строку. При цьому, приймаючи рішення про перенесення робочих днів у січні 2015 року, позивач мав організувати роботу підприємства таким чином, щоб забезпечити подання передбаченої законами України звітності в інші робочі дні у період з 01 по 09 січня 2015 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем своєчасно подано до контролюючого органу звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) алкогольних напоїв за грудень 2014 року, що виключає можливість застосування до підприємства фінансових санкцій, передбаченихст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасоване помилково. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем не своєчасно подано до контролюючого органу звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) алкогольних напоїв за грудень 2014 року, а тому відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за оскаржуваним рішенням, відповідно дост. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

10.01.2015 року ТОВ «Білозерський» за допомогою засобів електронного зв'язку до податкового органу за місцем реєстрації здано звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за грудень 2014 року.

Рішенням ДФС України від 24.02.2015 року № 000344 про застосування фінансових санкцій на позивача накладено штраф в розмірі 17000 грн. за неподання звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за грудень 2014 року.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Предметом даного спору є своєчасність подання позивачем звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) алкогольних напоїв за грудень 2014 року.

Позивач наполягає на тому, що згідно із законом строк подання звіту спливає 10 січня, а отже звіт він подав у встановлені законом строки, однак відповідач вважає, що зазначений строк закінчується 9 січня о 24 години 00 хвилин, у зв'язку з чим, звіт подано з пропущенням строків, а тому оскаржуване рішення є правомірним.

Відповідно до ч. 3ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Таким чином, з наведеної норми випливає, що останнім днем подання звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів для суб'єктів господарювання є 9 число наступного місяця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) алкогольних напоїв за грудень 2014 року подано позивачем 10.01.2015 року, тобто з пропуском строку встановленого ч. 3ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Згідно з абз. 15 ч. 2ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що у відповідача були наявні правові підстави для накладення на позивача фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності оскаржуваним рішенням від 24.02.2015 року № 000344.

Суд касаційної інстанції також відхиляє доводи позивача про те, що він не мав можливості подати вищевказану звітність, оскільки 8 і 9 січня 2015 року на підприємстві були вихідними днями згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року за № 1084-р (1084-2014-р) , з огляду на наступне.

За загальним правилом, враховуючи положенняст. 73 Кодексу законів про працю Українита розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року № 1084-р (1084-2014-р) , у 2015 році на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводитиметься у такі святкові дні і дні релігійних свят: 1 січня - Новий рік (четвер); 7 січня - Різдво Христове (середа); 8 березня - Міжнародний жіночий день (неділя); 12 квітня - Пасха (неділя); 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих (п'ятниця, субота); 9 травня - День Перемоги (субота); 31 травня - Трійця (неділя); 28 червня - День Конституції України (254к/96-ВР) (неділя); 24 серпня - День незалежності України (понеділок); 14 жовтня - День захисника України (середа).

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року за № 1084-р (1084-2014-р) рекомендовано керівникам підприємств, установ і організацій (за винятком органів Пенсійного фонду України, Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», Державної казначейської служби та банків) перенести у порядку і на умовах, установлених законодавством, у 2015 році для працівників, яким установлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочі дні з: п'ятниці 2 січня - на суботу 17 січня; четверга 8 січня - на суботу 31 січня; п'ятниці 9 січня - на суботу 14 лютого.

Відповідно дост. 67 Кодексу законів про працю України, у випадку, коли святковий або неробочий день (ст. 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що 8 і 9 січня 2015 року були робочими днями, оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 1084-р (1084-2014-р) «Про перенесення робочих днів у 2015 році»носить рекомендаційний характер та не може тлумачитись як зміна або встановлення законодавством додаткових вихідних, святкових чи інших неробочих днів, а отже бути підставою для зміни строків, встановлених законами України, в тому числіЗаконом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зокрема, що стосується подання зазначеного вище звіту.

З огляду на зазначене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що приймаючи рішення про перенесення робочих днів, позивач мав організувати роботу підприємства таким чином, щоб забезпечити подання передбаченої законами України звітності у строки, встановлені цими законами, в тому числі подати звіт, якого вимагаєЗакон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», в інші робочі дні у період з 1 по 9 січня 2015 року.

За змістомст. 159 КАС Українисудове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 223 КАС Українисуд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з рішення суду першої інстанції вбачається, що при його ухвалені, суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, та воно ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2015 року у справі № 821/875/15-а скасувати, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року в даній справі залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.