ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 644/9129/16
провадження № 51-331км22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження
прокурор ОСОБА_5,
захисник ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000704, стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1, засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування вказаних судових рішень стосовно ОСОБА_7 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Свої доводи захисник мотивує тим, що відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, доданих до обвинувального акта, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру 24 червня 2016 року, а 25 липня 2016 року обвинувальний акт було направлено до суду. Таким чином, на думку захисника, досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні тривало 1 місяць 1 день. За наслідками проведення підготовчого засідання в суді першої інстанціїобвинувальний акт ухвалою від 22 вересня 2016 рокубуло повернуто прокурору, до прокуратури Харківської області він надійшов 07 жовтня 2016 року.
Повторне вручення обвинувального акта ОСОБА_7 відбулося 10 листопада 2016 року, тобто через 1 місяць 3 дні. Тому захисник вважає, що загальний строк досудового розслідування склав 2 місяці 4 дні, що перевищує встановлений законом двохмісячний строк.
На думку сторони захисту, розгляд судом першої інстанції обвинувальногоакта, який було вручено поза межами строків, установленихКримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України (4651-17) ), є істотним порушенням вимог цього Кодексу, що вплинуло на законність судового рішення, однак суд апеляційної інстанції не звернув на це уваги.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 листопада
2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання за вчинене у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Строк відбуття покарання постановлено рахувати з дня фактичного затримання ОСОБА_7 .
Вирішено питання щодо цивільного позову та процесуальних витрат.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирокОрджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2020 року - без зміни.
На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_7 звільнено від відбування основного та додаткового покарання.
Як установили суди, 02 вересня 2015 року приблизно о 19:20 ОСОБА_7, керуючи технічно справним автомобілем "Део-Ланос", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Роганській у м. Харкові в напрямку вул. Грицевця. В районі перехрестя вулиць Роганської та Гур`євської ОСОБА_7, порушив вимоги пунктів 1.5, 18.1 Правил дорожнього руху, не зорієнтувався в дорожній обстановці, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, де перебувала пішохід ОСОБА_8, яку він об`єктивно міг виявити, не зменшив швидкості і не зупинив керованого ним автомобіля, щоб дати дорогу пішоходу, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8, яка в цей час перетинала проїжджу частину дороги по цьому пішохідному переході зліва направо по ходу руху автомобіля ОСОБА_7 . Внаслідок наїзду потерпілій ОСОБА_8 було завдано середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалості розладу здоров`я та тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_7 мають причинний зв`язок із дорожньо-транспортною подією та її наслідками.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просила залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення. Захисник підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлення фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оскаржуються.
Частиною 1 ст. 219 КПК України визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та в порядку, передбаченому КПК України (4651-17) .
Як убачається з матеріалів кримінального провадження №12015220000000704 (згідно з даними реєстру матеріалів досудового розслідування, доданих до обвинувального акту), 24 червня 2016 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
19 липня 2016 року прокурор повідомив підозрюваному та його захиснику про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та про надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
За матеріалами кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ознайомилися з матеріалами досудового розслідування у строк з 20 по 22 липня 2016 року.
Згідно з положенням ч. 5 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, не включається у строки досудового розслідування, передбачені цієї статтею.
Обвинувальний акт був складений 25 липня 2016 року та направлений до суду.
Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні тривало 1 місяць 1 день, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, досудове розслідування у провадженні тривало 29 днів і закінчилось направленням обвинувального акта до суду.
Щодо доводів касаційної скарги захисника про повторне вручення ОСОБА_7 обвинувального акта поза межами встановлених строків досудового розслідування колегія суддів зазначає таке.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2016 року обвинувальний акт було повернуто прокурору для усунення недоліків у його змісті. Обвинувальний акт надійшов до прокуратури Харківської області 07 жовтня 2016 року та був повторно вручений засудженому 10 листопада 2016 року.
У суді апеляційної інстанції кримінальне провадження переглядалось за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7, під час розгляду якої суд належним чином перевірив і спростував доводи апеляційної скарги, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, захисник помилково вважає, що після повернення обвинувального акта відновилися строки досудового розслідування, оскільки будь-які слідчі чи процесуальні дії в цей час не проводилися, а обвинувальний акт було повернуто для усунення недоліків у його змісті, а саме щодо неправильно зазначеної адреси проживання обвинуваченого, вказівки про пом`якшуючі та обтяжуючі обставини щодо іншого обвинуваченого, незакінченого речення щодо розміру спричиненої шкоди. З таким висновком повністю погоджується й суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги захисника про ненабуття ОСОБА_7 процесуального статусу обвинуваченого є неспроможними.
Інших доводів, що були б підставами для скасування судових рішень, захисник у касаційній скарзі не навів.
Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають приписам статей 370, 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування оскаржуваних рішень, Суд не встановив.
Отже, підстави для скасування судових рішень, призначення нового розгляду в суді першої інстанції та задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3