Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Маринчак Н.Є., Олендера І.Я.,

секретар судового засідання Титенко М.П.,

за участю: представника відповідача Воронової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року

у справі № 808/756/15

за позовом Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі - Нотаріус) звернулась в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 листопада 2014 року № 0008541701.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2014 року № 0008541701.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року апеляційну скаргу Інспекції задоволено, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року у справі скасовано, у задоволенні позову Сенченко відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанції встановлено, що Інспекцією проведено перевірку Нотаріуса, за результатами якої складено акт від 4 листопада 2014 року № 518/17/НОМЕР_2, згідно з яким позивачем порушено вимоги пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення нотаріальної діяльності за 2013 рік на суму 14 473,71 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно включено до складу витрат відсотки за користування іпотечним кредитом за договором купівлі-продажу квартири.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2014 року № 0008541701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування на загальну суму 18 092,14 грн., в т.ч. 1 4473,71 грн. - за основним платежем та 3 618,43 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковським О.О. 20 липня 2007 року за № 1173. Зазначене приміщення придбано у кредит, про що свідчить договір іпотеки № 11185245002/3-1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковським О.О. 20 липня 2007 року за № 1174.

Як свідчить реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, адреса розташування робочого місця Нотаріуса - АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що витрати, понесені позивачем на виконання договору іпотеки на придбання квартири, яка використовується позивачем для здійснення незалежної професійної діяльності, правомірно віднесені позивачем до витрат, пов'язаних з одержанням доходу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що наказом ДПС України від 24 листопада 2012 року № 1185 "Про затвердження узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів)" встановлений вичерпний перелік витрат, необхідних для провадження певного виду незалежної професійної діяльності (нотаріуса). Витрати, пов'язані з купівлею квартири (іншого приміщення), відсотки, сплачені за договором іпотеки та таке інше, вказаним переліком, який не підлягає додатковому тлумаченню, не передбачені.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПКУ самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом 178.3 статті 178 Податкового кодексу України визначено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відповідно до пункту 178.2 статті 178 Податкового кодексу України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри (пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених норм слідує, що приватний нотаріус є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, доходи від якої оподатковуються за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

З огляду на те, що приміщення, відсотки за користування іпотечним кредитом на придбання якого, використовується позивачем для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса, суд апеляційної інстанції дійшов юридично правильного висновку про законне відображення таких витрат і податковому обліку позивача.

Необґрунтованими є посилання суду апеляційної інстанції та відповідача на Узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженої наказом ДПС України від 24 грудня 2012 року № 1185 (va185837-12) , де наведений орієнтовний перелік витрат, які можуть бути віднесені до витрат, які враховуються при визначенні оподатковуваного доходу, адже, зважаючи на загальне описове визначення витрат незалежної професійної діяльності, наведене у пункті 178.3 Податкового кодексу України (2755-17) , у кожному окремому випадку необхідно аналізувати здійснені витрати за критеріями можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності.

Відтак, висновки відповідача та суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню. Прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та з вірною правовою оцінкою обставин у справі рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав і в порядку, що передбачені статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.