ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 190/997/20

провадження № 51-3009км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

представника потерпілого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції), потерпілого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2022 року щодо

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2021 року ОСОБА_9 засуджено за вчиненнякримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_9 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів, арешту майна, процесуальних витрат і цивільних позовів.

Згідно з вироком ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за те, що він 26 червня 2020 року близько 12:54, керуючи технічно справним автомобілем "Volkswagen LT2", реєстраційний номер НОМЕР_1, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 01 листопада 2011 року належить ОСОБА_10, здійснював рух у м. П`ятихатках по проїзній частині дороги вул. Клименка з боку м. Жовті Води в напрямку м. Дніпра зі швидкістю не менше 90,8-94,8 км/год. У цей же час попереду в попутному напрямку з автомобілем "Volkswagen LT2" з меншою швидкістю, по правому краю проїзної частини дороги рухався мопед "Honda", без реєстраційного номера, під керуванням водія ОСОБА_11 . Під час руху по вказаній ділянці дороги, проїзна частина якої має по одній смузі протилежних напрямків, водій ОСОБА_9 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змін, проявляючи злочинну самовпевненість, але легковажно розраховуючи на відвернення наслідків, поблизу АЗС "Укрнафта", розташованої за адресою: вул. Клименка 8-А, м. П`ятихатки, рухаючись із перевищенням дозволеної в населених пунктах швидкості (50 км/год), чим позбавив себе технічної можливості своєчасно реагувати на зміну дорожньої обстановки, виконуючи маневр обгону мопеда "Honda" під керуванням водія ОСОБА_11, виїхав на зустрічну смугу для руху, де допустив зіткнення передньою частиною автомобіля "Volkswagen LT2" із задньою лівою частиною мопеда "Honda" під керуванням ОСОБА_11, яка в цей момент змінила напрямок руху ліворуч і рухалася справа наліво відносно руху вказаного автомобіля в напрямку заїзду до вищевказаної АЗС "Укрнафта", внаслідок чого їй було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть.

Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_9 порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, пп. "б" п. 2.3, п. 12.4, пп. "б" п. 12.9 Правил дорожнього руху (далі - ПДР (1306-2001-п) ).

Дніпровський апеляційний суд вироком від 28 червня 2022 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_9 покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив засудженому покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, а в частині цивільних позовів ОСОБА_8 та ОСОБА_12 до ОСОБА_9 призначив новий судовий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченого, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.

Суть доводів касаційної скарги зводиться до його вказівок на те, що апеляційний суд, призначаючи покарання ОСОБА_9, належним чином не врахував, що він вчинив кримінальне правопорушення, яке характеризується необережною формою вини, свою винуватість у скоєному визнав частково, щиро розкаявся у вчиненому, що, на думку сторони захисту, призвело до призначення засудженому занадто суворого покарання.

Уважає, що апеляційний суд безпідставно залишив поза увагою факт перебування потерпілої у стані алкогольного сп`яніння під час дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Зазначає, що з огляду на всі обставини, які пом`якшують покарання, та дані про особу винного виправлення його підзахисного є можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75 КК.

Позиції інших учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду надійшли заперечення від представника потерпілого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_7 на касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, у яких він наводить аргументи щодо необґрунтованості та безпідставності викладених у скарзі доводів та вказує на законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення.

У судовому засіданні захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 підтримав доводи, наведені в касаційній скарзі, а прокурор ОСОБА_5, потерпілий ОСОБА_8, представник потерпілого ОСОБА_7 заперечили проти задоволення скарги.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, в якій не заперечується винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК.

Разом із тим доводи касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим призначене ОСОБА_9 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість, та можливості звільнення його на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням є необґрунтованими.

За правилами статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшити обсяг обвинувачення, застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Разом із тим, як зазначено вище, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання мають межі, визначені змістом статей 409, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.

Як убачається з вироку місцевого суду, призначаючи ОСОБА_9 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким; дані про особу винного, котрий раніше не судимий, вперше вчинив злочин з необережності, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, характеризується позитивно, висновок органу пробації, а також те, що смерть потерпілої настала, у тому числі, від необережних дій самої потерпілої, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння; обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, - щире каяття; відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Узявши до уваги всі ці обставини в сукупності, суд призначив ОСОБА_9 основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та дійшов висновку про можливість його звільнення від відбування цього покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК.

Проте з такими висновками не погодився суд апеляційної інстанції, який у своєму вироку зазначив про необґрунтованість звільнення засудженого від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням, оскільки місцевий суд не навів підстав, які б свідчили про можливість такого звільнення, та належним чином не мотивував свого висновку в цій частині.

Апеляційний суд у вироку зазначив, що, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, місцевий суд належим чином не врахував конкретних обставин, за яких було скоєно кримінальне правопорушення, зокрема того, що ОСОБА_9, значно перевищуючи швидкість, дозволену в населених пунктах, своїми діями грубо порушив вимоги ПДР (1306-2001-п) , внаслідок чого потерпілій було спричинено тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення, які призвели до її смерті.

Доводи захисника про те, що апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі без застосування ст. 75 КК, не врахував того факту, що потерпіла ОСОБА_11 перебувала у стані алкогольного сп`яніння, колегія суддів уважає неспроможними, оскільки перебування потерпілої ОСОБА_11 у стані алкогольного сп`яніння під час керування мопедом "Honda" не звільняє водія ОСОБА_9 від виконання вимог ПДР (1306-2001-п) .

Крім того, як зазначив апеляційний суд, із висновків експерта від 14 липня 2020 року № 19/104-9/2/832 та від 20 липня 2020 року № 19/104-9/2/910 вбачається, що саме дії водія ОСОБА_9 з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з ДТП та за умов суворого дотримання ним вимог п. 12.4 ПДР (1306-2001-п) він мав технічну можливість уникнути зіткнення з мопедом "Honda" шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця зіткнення, якщо б їхав із допустимою в населеному пункті швидкістю руху 50 км/год.

Крім того, апеляційний суд у своєму рішенні обґрунтовано зазначив про відсутність щирого каяття в засудженого, мотивувавши свою позицію тим, що ОСОБА_9 та його захисник подали спільну апеляційну скаргу, в якій просили закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. Під час апеляційного розгляду це питання було перевірено та досліджено і було визнано, що позиція ОСОБА_9 щодо щирого каяття під час розгляду справи в суді першої інстанції мали формальний характер. З такою позицією погоджується і колегія суддів.

Посилання сторони захисту на те, що про щирість каяття ОСОБА_9 у вчиненому правопорушенні свідчить надсилання потерпілому грошових переказів, які підтверджені квитанціями, колегія суддів розцінює критично, оскільки переказ коштів здійснювався вже після набрання вироком законної сили, про що доречно відмітив представник потерпілого у своєму письмовому запереченні.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що визначений судом вид і розмір як основного, так і додаткового покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості й не порушуватиме засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Враховуючи наведене, переконливих аргументів, які би доводили явну несправедливість призначеного покарання за вироком апеляційного суду, в касаційній скарзі сторони захисту не наведено. Вирок апеляційного суду є достатньо мотивованим і повною мірою відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого не встановлено, рішення апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2022 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3