464/5539/19 Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень працівнику охорони території колонії у зв`язку з виконанням останнім службових обов`язків - 12.12.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_10, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_6, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140070002651 від 2 жовтня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, який згідно з матеріалами кримінального провадження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. Задоволено частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_8, стягнуто з ОСОБА_6 на користь останнього 5101 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 15 000 грн - моральної шкоди. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком 1 жовтня 2019 року близько 20:30 ОСОБА_8, будучи працівником правоохоронного органу та перебуваючи на патрулюванні на посту № 3 Державної установи "Львівська виправна колонія (№ 48)" (далі - колонія), розташованого на вул. Хуторівка, 2 у м. Львові, звернувся до ОСОБА_6, який намагався пройти на територію колонії, з вимогою припинити протиправні дії. Однак ОСОБА_6, усвідомлюючи, що вказана особа є працівником групи охорони та виконує свої службові обов`язки, почав чинити активну фізичну протидію працівнику групи охорони, зайшов у приміщення посту, тримаючи металевий предмет, умисно завдав ОСОБА_8 удару в ділянку ротової порожнини, чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 13 червня 2022 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року - без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення на касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину. Приймаючи остаточне рішення, місцевий суд не врахував обставин, що мають істотне значення. Зазначає, що захисник подав клопотання про відновлення дослідження доказів та долучення їх до матеріалів кримінального провадження, яке цим судом розглянуто не було. Вважає, що призначене покарання ОСОБА_6 є явно несправедливим через суворість.

Вказує, що апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, не повідомив сторону захисту про апеляційний розгляд. Наголошує, що у матеріалах справи відсутнє підтвердження про належне повідомлення учасників щодо призначеного судового засідання. Посилається на відсутність можливості дізнатися інформацію про час і місце судового засідання із загальнодоступних джерел. У зв`язку з цим, на думку захисника, ОСОБА_6 був позбавлений можливості представити свою позицію щодо поданої апеляційної скарги та скористатися правом на захист.

На зазначену касаційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подав заперечення, у яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів, викладених у ній, просив рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 і захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор ОСОБА_5, потерпілий ОСОБА_8 і його представник ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За змістом положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК (4651-17) ; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; а вмотивованим - рішення, у якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, вона повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК України.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За приписами ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, окрім інших, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Як визначено положеннями ч. 3 ст. 21 КПК України, кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

З приводу доводів касаційної скарги захисника про те, що апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, не повідомив сторону захисту про розгляд цього провадження, Суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року обвинувачений подав апеляційну скаргу.

Згідно зі ст. 405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється за правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених гл. 31 цього Кодексу.

Порядок здійснення судового виклику у кримінальному провадженні урегульовано гл. 11 КПК України (4651-17) .

За приписами ч. 1 ст. 135 цього Кодексу особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Положеннями ч. 1 ст. 136 КПК України визначено, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Відповідно до ч. 1 ст. 323 КПК України, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу.

З огляду на положення ст. 42 КПК України обвинувачений, крім іншого, має право: брати участь під час судового розгляду в допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; збирати і подавати суду докази; висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження; виступати в судових дебатах. Вказана стаття передбачає і певні обов`язки, зокрема прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, розгляд апеляційної скарги ОСОБА_6 неодноразово відкладався, востаннє на 13 червня 2022 року (т. 2, а. п. 116, 117, 119).

Разом з тим матеріали цього провадження не містять інформації щодо повідомлення належним чином ОСОБА_6 і його захисників про виклик у судове засідання до апеляційного суду на 13 червня 2022 року.

Таким чином, колегія суддів констатує, що апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 допустив істотні порушення вимог КПК України (4651-17) , які перешкодили суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Враховуючи встановлені порушення, колегія суддів позбавлена можливості перевірити інші доводи касаційної скарги захисника.

Тому, зважаючи на вимоги п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційна скарга захисника ОСОБА_10 підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду

- скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, провести новий апеляційний розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.