569/11346/17 Про повернення апеляційної скарги на вирок суду першої інстанції з підстав, того, що апеляційну скаргу подано особою, яка не уповноважена на оскарження вироку суду - 12.12.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 29 червня 2022 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.

Вироком Рівненського міськрайонного суду Рівненської області від 04 березня 2022 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 9 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 КК України, та призначено покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років 2 місяці з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років; за ч. 2 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за п. п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до ст. 72 КК України зараховано в строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 28.01.2017 року по 04.03.2022 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цим же вироком також засуджено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 кожного за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років і 2 місяці з конфіскацією всього належного майна.

Відповідно до ст. 72 КК України кожному з них зараховано у строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 28.01.2017 року по 04.03.2022 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. На період до набрання вироком законної сили змінено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Також цим же вироком засуджено ОСОБА_13 за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 2 місяці з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_13 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років і 2 місяці з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до ст. 72 КК України зараховано йому в строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 28.01.2017 року по 04.01.2022 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

На період до набрання вироком законної сили змінено ОСОБА_13 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою судді Рівненського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 повернуто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подала особа, яка не має право її подавати.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати указану вище ухвалу апеляційного суду і призначити новий апеляційний розгляд у цьому суді.

За твердженням захисника висновок суду про те, що він не є особою, яка має право подати апеляційну скаргу на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_10 є необґрунтованим, а рішення про повернення скарги - незаконним, оскільки воно не відповідає вимогам ч. 1ст. 399 вказаного Кодексу.

Зазначає, що він із обвинуваченим ОСОБА_10 уклав договір про надання правової допомоги, який є у матеріалах кримінального провадження, а тому він має право на оскарження вироку місцевого суду.

У запереченні прокурор просить касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни, оскільки захисник ОСОБА_6 не був присутній в судовому засіданні 02 березня 2022 року, а захист інтересів ОСОБА_10 здійснював захисник ОСОБА_9, участь якого відповідно до ст. 52 КПК України є обов`язковою. Тому вбачає, що судом не було допущено порушення права ОСОБА_10 на захист.

Позиції учасників судового провадження

Захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_9 підтримали подану касаційну скаргу.

Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 поклалися на розсуд суду.

Прокурор частково погодився з необхідністю задоволення касаційної скарги. Вбачає необхідним скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Частиною 1 ст. 412 КПКУкраїни визначено, щоістотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст. 370, ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК України).

Крім того, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів"). Згадані правові норми конкретизовано в пунктах 1, 2 та 17 статті 7 КПК України, де вказано, що зміст і форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження і, зокрема, із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому зазначеним Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Статтею 396 КПК України регламентовано вимоги до апеляційної скарги, а положеннями статті 399 цього Кодексу передбачено перевірку поданої скарги судом на предмет додержання вимог ст. 396 КПК України й встановлено, які рішення приймає суд у разі їх порушення.

Зокрема, ч. 5 ст. 396 КПК України передбачено, що, якщо апеляційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 399 КПК України передбачено, що суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.

Виходячи з положень цих норм, у разі, якщо апеляційну скаргу подав захисник і не додав оформлених належним чином документів, які підтверджують його повноваження, суддя-доповідач постановляє ухвалу про залишення скарги без руху, в якій зазначаються допущені недоліки скарги й надається строк для їх усунення.

Наведених законодавчих приписів апеляційний суд не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисник ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою та з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, не долучивши при цьому документів, які підтверджують його повноваження.

Апеляційний суд, повертаючи скаргу захисника ОСОБА_6 на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, мотивував своє рішення виключно тим, що згідно з вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2022 року захист інтересів ОСОБА_10 в суді першої інстанції здійснював адвокат ОСОБА_9, а адвокат ОСОБА_6 участі в судовому розгляді як захисник ОСОБА_10 не приймав, а тому учасником судового провадження не був.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку, визначивши захисника ОСОБА_6 як особу, яка не має права на подання апеляційної скарги, виходячи виключно зі змісту оскаржуваного вироку, й належним чином не перевірив його повноваження як захисника ОСОБА_10 .

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно зважити на викладене в цій постанові та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 29 червня 2022 року про повернення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.