569/11346/17 Про відмову відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого у зв`язку з тим, що судове рішення оскаржено виключно з підстав, з яких воно не може бути оскаржено згідно з положеннями КПК України - 12.12.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року про відмову у відкритті провадження.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом апеляційної інстанції обставини

Вироком Рівненського міськрайонного суду Рівненської області від 04 березня 2022 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 9 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 КК України, та призначено покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років 2 місяці з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років; за ч. 2 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за п. п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до ст. 72 КК України зараховано в строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 28.01.2017 року по 04.03.2022 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цим же вироком також засуджено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 кожного за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років і 2 місяці з конфіскацією всього належного майна.

Відповідно до ст. 72 КК України кожному з них зараховано в строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 28.01.2017 року по 04.03.2022 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. На період до набрання вироком законної сили змінено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Також засуджено ОСОБА_13 за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років і 2 місяці з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_13 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років і 2 місяці з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до положень ст. 72 КК України зараховано йому в строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 28.01.2017 року по 04.01.2022 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. На період до набрання вироком законної сили змінено ОСОБА_13 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою судді Рівненського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року за апеляційними скаргами ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відмовлено у відкритті провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України у зв`язку з тим, що апеляційні скарги подані на судове рішення виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Вимоги та узагальнені доводи особи, які викладені у касаційній скарзі

У касаційній скарзі ОСОБА_10, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вказану ухвалу апеляційного суду в частині відмови у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою і призначити новий розгляд його апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції.

Аргументує свої вимоги тим, що ухвала апеляційного суду є необґрунтованою та незаконною, оскільки апеляційний суд усупереч ст. 398 КПК України дійшов помилкового рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Обґрунтовуючи вказане, зазначає, що він оскаржував вирок місцевого суду в тому числі й з підстав порушення його права на захист під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні 02 березня 2022 року у зв`язку з відсутністю у судовому засіданні його захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_9 та залученням без його згоди адвоката ОСОБА_9, а не лише з підстав доведеності його винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів.

Таким чином, вважає, що у поданій апеляційній скарзі він посилався на обставини, які відповідно до ст. 412 КПК України належать до підстав оскарження вироку, однак суд апеляційної інстанції вказані доводи належним чином не перевірив, не ухвалив рішення по суті апеляційної скарги, постановивши передчасне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.

У запереченні прокурор просить касаційну скаргу ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни, оскільки ОСОБА_10 у апеляційній скарзі оспорював фактичні обставини справи при тому, що провадження було розглянуте у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Крім цього, вбачає, що його право на захист порушено не було, а тому апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Позиції учасників судового провадження

Захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_9 підтримали подану касаційну скаргу.

Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 поклалися на розсуд суду.

Прокурор частково погодився з необхідністю задоволення касаційної скарги. Вбачає необхідним скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд апеляційної скарги ОСОБА_10 в суді апеляційної інстанції.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Як визначено у ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Доводи ОСОБА_10 про допущення апеляційним судом істотного порушення вимог кримінального процесуального закону Верховний Суд вважає слушними, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічні положення містяться у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Частиною 2 ст. 24 КПК України гарантовано право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_10, не погоджуючись із вироком місцевого суду щодо себе оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі він зазначав, що не мав умислу на вбивство батька потерпілого ОСОБА_14, а постріли з автомата відбулися під час того, коли ОСОБА_14 виривав у нього з рук автомат. Однак, суд у вироку зазначив, що він навмисно направив автомат на батька ОСОБА_14 та зробив постріли в його сторону.

Окрім того, в апеляційний скарзі він вказував, що захист його інтересів в судовому засіданні здійснював захисник ОСОБА_9, з яким він та його родичі не підписували договір. Безпосередньо перед судовим засіданням він не мав із цим захисником зустрічі та не було узгоджено позиції захисту. Від захисника ОСОБА_9 він не відмовлявся в її присутності, а його інший захисник ОСОБА_6 по невідомим причинам не був присутнім в судовому засіданні, яке відбулося 02.03.2022 року. Тому він стверджував, що під час судового розгляду було порушено його право на захист.

Враховуючи це, за змістом поданої апеляційної скарги ОСОБА_10 не лише оспорював фактичні обставини справи, але також посилався й на порушення його права на захист під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Частиною 4 ст. 399 КПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.

Елементом апеляційного провадження, що передує відкриттю апеляційного провадження, є попередня перевірочна діяльність судді-доповідача, регламентована кримінальним процесуальним законом, зокрема статтями 398, 399 КПК України.

Законом чітко регламентовано підстави, за наявності яких апеляційне провадження може завершуватися раніше ухвалення рішення по суті апеляційної скарги апеляційною інстанцією.

Отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач згідно зі ст. 398 КПК України має перевірити її на відповідність вимогам ст. 396 цього Кодексу, і за відсутності перешкод постановити ухвалу про відкриття апеляційного провадження, тобто вирішити питання щодо її відповідності вимогам закону насамперед стосовно змісту.

Також, виходячи з аналізу положень ст. 399 КПК України, суддя-доповідач має перевірити апеляційну скаргу на відповідність критеріям подання її належним суб`єктом, у межах наданих йому законом прав; щодо її подання на судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку; у строк, визначений законом; з додержанням правил підсудності та іншим вимогам, передбаченим КПК України (4651-17)

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Частиною 3 ст. 349 КПК України передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_10, оскаржуючи в апеляційному порядку вирок, розгляд провадження якого відбувався відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, окрім оскарження фактичних обставин справи вказував на істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону, зокрема на порушення його права на захист.

Однак апеляційний суд, порушуючи зазначені вимоги процесуального закону, на стадії вирішення питання щодо наявності процесуальних підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою не перевірив наведених доводів обвинуваченого ОСОБА_10 в аспекті можливості оскарження ним вироку із наведених в апеляційній скарзі підстав.

З урахуванням наведеного апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргоюобвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Рівненського міськрайонного суду Рівненської області від 04 березня 2022 року щодо нього, пославшись на те, що ним судове рішення оскаржено виключно з підстав, з яких воно не може бути оскаржене у апеляційному порядку, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону та право обвинуваченого на апеляційне оскарження судового рішення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу щодо обвинуваченого ОСОБА_10, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно зважити на викладене в цій постанові та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

При цьому ухвалою судді Рівненського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року також було відмовлено у відкритті провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України за трьома апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, однак прохальна частина касаційної скарги ОСОБА_10 не містить вимог щодо скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду в цій частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність скасування ухвали апеляційного суду в частині відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_10 .

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 задовольнити частково.

Ухвалу судді Рівненського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року в частині відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_10 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.