ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2022 року
м. Київ
Справа № 497/438/22
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/813/1505/22
Провадження № 51 - 3008 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5
суддів: ОСОБА_6 ОСОБА_7
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022162270000033 від 18 січня
2022 року щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нові Трояни Болградського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що на підставі ст. 89 КК України, судимості не має,
за ст. 146 ч. 2, ст. 127 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката
ОСОБА_10 на вирок Болградського районного суду Одеської області від
06 травня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 серпня
2022 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Болградського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ст. 146 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
- за ст. 127 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято його під варту в залі суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту його затримання в залі суду 06 травня 2022 року.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2, судові рішення щодо якого не оскаржуються, касаційні скарги від нього та в його інтересах не надходили.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
17 січня 2022 року приблизно о 22 годині ОСОБА_1 в господарському приміщенні свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, під час спільного вживання алкогольних напоїв, діючи за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_2, з метою отримання від неповнолітнього ОСОБА_3 зізнання у вчиненні крадіжки музикальної аудіо-колонки ОСОБА_1, що мала місце на початку осені 2021 року, вчинили неправомірні дії щодо ОСОБА_3, в ході яких ОСОБА_2 завдав правою рукою не менше семи ударів по обличчю потерпілого, якого на місці утримував ОСОБА_1, почергово нанесли кожний не менше чотирьох ударів руками по тілу та обличчю ОСОБА_3, чим спричинили останньому сильний фізичний біль. У подальшому ОСОБА_2 приклав лезо ножа до обличчя ОСОБА_3, якого тримав за плечі ОСОБА_1, та висловив погрози застосування небезпечного насильства, які неповнолітній потерпілий сприймав як реальні та відчував сильний страх і моральні страждання.
Після намагання потерпілого ОСОБА_3 залишити зазначене господарське приміщення, ОСОБА_1, діючи спільно з ОСОБА_2, з метою отримання зізнання у вчиненні крадіжки, проти волі неповнолітнього ОСОБА_3, використовуючи свою перевагу в силі та віці, за допомогою двох фрагментів мотузки зв`язали руки та ноги ОСОБА_3, позбавивши його можливості вільно пересуватися. Продовжуючи свої неправомірні дії, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почергово завдали не менше двох ударів по тілу та обличчю ОСОБА_3, ОСОБА_1 дерев`яною палкою завдав не менше трьох ударів йому по голові та спині, доки вона не зламалась, спричинивши неповнолітньому потерпілому, окрім тілесних ушкоджень, сильний фізичний біль та моральні страждання. Після цього, ОСОБА_2 дерев`яним бруском завдав ОСОБА_3, якого вже тривалий час (більше однієї години) було позбавлено можливості вільно пересуватися, не менше трьох ударів по голові. Протиправними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неповнолітньому ОСОБА_3 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Залишити зазначене господарське приміщення ОСОБА_3 зміг лише приблизно о 23 годині
30 хвилин, самостійно звільнившись від мотузок.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_10 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1, звільнивши його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій лише формально послались на щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення як на обставини, які пом`якшують покарання, проте не врахували їх. Крім того, указує на те, що суди також не врахували думки неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 щодо міри покарання, які ніяких претензій не мали.
Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 необґрунтованою та просила залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 146 ч. 2,
ст. 127 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є необґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
У ст. 75 ч. 1 КК України встановлено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Із вироку вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання
ОСОБА_1 з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, передбачених ст. 146 ч. 2, ст. 127 ч. 2 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України є відповідно нетяжким та тяжким злочинами, дані про особу ОСОБА_1, який на підставі ст. 89 КК України судимості не має, за місцем проживання характеризується негативно, проживає з батьком пенсіонером, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також думку потерпілого, який жодних претензій матеріального та морального характеру не мав. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, на які у касаційній скарзі посилається захисник. Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, суд врахував досудову доповідь уповноваженого органу з питань пробації, згідно з якою ОСОБА_1 має високий рівень повторного вчинення правопорушення і високий рівень ризику для суспільства, у тому числі для окремих осіб.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімальної межі, передбаченої в санкції ст. 146 ч. 2 КК України, та мінімальне покарання, передбачене в санкції ст. 127 ч. 2 КК України, мотивувавши таке рішення.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_10 на вирок суду першої інстанції, належним чином перевірив викладені в ній доводи про суворість призначеного ОСОБА_1 покарання та наявність підстав для застосування положень ст. 75 КК України, які аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного покарання ОСОБА_1 захисник ОСОБА_11 у касаційній скарзі не навів і таких даних за матеріалами кримінального провадження не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_10 та зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Болградського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_10 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7