П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2022 року
м. Київ
справа №753/12370/20
провадження №51-2634км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_11,
суддів ОСОБА_12, ОСОБА_13,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_14,
прокурора ОСОБА_15,
захисника ОСОБА_16,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_16 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. Лисянка Лисянківського району Черкаської області, який зареєстрований в АДРЕСА_1 ),
обвинуваченого у вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 345 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року до ОСОБА_1 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року вказану ухвалу місцевого суду залишено без змін.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 07 червня 2020 року приблизно з 13:00 до 15:00 проник в нежитлове приміщення, розташоване на земельній ділянці АДРЕСА_2, звідки таємно викрав належне ОСОБА_2 майно та заподіяв останній матеріальну шкоду в розмірі 5000 грн.
Крім цього, 27 листопада 2021 року приблизно о 17:20 ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 підійшов до працівника правоохоронного органу ОСОБА_3 та спричинив останньому один удар в обличчя та декілька ударів в ділянку лівої ноги, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник стверджує про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційних вимог захисник вказує, що докази, покладені в основу доведеності вчинення ОСОБА_1 інкримінованих суспільно небезпечних діянь, є недопустимими та неналежними. Вважає, що протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 проведений та зафіксований з порушенням ст. 240 КПК, оскільки відсутнє відтворення обставин події, а також цей протокол не містить інформації про характеристики технічних засобів, які були застосовані під час його проведення та не завірений підписом особи, яка проводила відеофіксацію. Стверджує, що протокол пред`явлення для впізнання від 10 червня 2020 року суперечить ст. 228 КПК, оскільки фотокопії знімків осіб мають різкі відмінності між собою, а також були відсутні поняті під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії. Наголошує, що вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння за ч. 2 ст. 345 КК органом досудового розслідування не доведено. Зазначає, що суди не надали належної уваги показанням свідка ОСОБА_5, який вказував, що потерпілий був у цивільному одязі, а не у форменому. Акцентує, що юридична оцінка дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 345 належним чином не мотивована. Стверджує про те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає положенням ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити;
- прокурор заперечив доводи касаційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.
До суду касаційної інстанції надійшли клопотання:
- потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які просили проводити касаційний розгляд кримінального провадження за їхньої відсутності, а також залишити без задоволення касаційну скаргу захисника.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Наведені у касаційній скарзі захисника аргументи про невідповідність висновків судів фактичним обставинам вчинення кримінальних правопорушень, встановлених у судових рішеннях, не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, оскільки касаційний суд виступає судом права, а не факту.
Щодо доводів захисника про порушення правил проведення слідчого експерименту з ОСОБА_4 та його оформлення, то Суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 08 червня 2020 року слідчим ОСОБА_17 було проведено вказану слідчу (розшукову) дію за участю свідка ОСОБА_4 та двох понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Зміст вказаного протоколу був досліджений місцевим судом, який обґрунтовано вказав, що свідок у присутності понятих відтворив обстановку та обставини, які мали місце 07 червня 2020 року в АДРЕСА_4 .
Під час апеляційної перевірки ухвали місцевого суду суд апеляційної інстанції слушно вказав, що хід слідчого експерименту зафіксовано на відеозаписі за допомогою камери Panasonic, відеозапис записано на DVD-диск, який долучено до протоколу слідчого експерименту та опечатано в паперовий конверт.
Безпосередньо під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_4 показав, де він знаходився в той момент, коли бачив, як певна особа проникла на ділянку його сусідів та викрала належне їм майно, а також описав як виглядала дана особа. Тобто мало місце детальне відтворення обставин події, яка мала місце 07 червня 2020 року.
Матеріали касаційної перевірки не свідчать про те, що відеозапис слідчого експерименту здійснювався іншою особою, а не слідчим.
Сукупність наведеної інформації вказує на те, що протокол слідчого експерименту, який ставить під сумнів захисник, складається з вступної, описової та заключної частин, кожна з яких містить інформацію, яка відповідає правилам складання протоколу за результатами проведення процесуальної дії із дотриманням ст. 104 КПК.
Відтак доводи касаційної скарги про недопустимість протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_4 . Суд відхиляє.
Щодо тверджень захисника про те, що пред?явлення для впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_4 проведено з порушеннями ст. 228 КПК, то Суд враховує таке.
Відповідно до ч. 6 ст. 228 КПК за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, ч. 1 та ч. 2 цієї статті, якими регламентовано, що:
(1) перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу;
(2) особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі.
Як вбачається з ухвали суду апеляційної інстанції комплексом даних, які відображено у протоколі пред?явлення для впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_4 від 10 червня 2020 року встановлено, що ОСОБА_4 на запитання слідчого чи впізнає він на пред?явлених фотознімках особу, яка 07 червня 2020 року вчинила крадіжку в АДРЕСА_5 вказав на фото №3, на якому був зображений ОСОБА_1 . При цьому у протоколі детально відображено, за якими саме ознаками свідок зможе впізнати особу за фотознімками.
Крім цього, всі надані для пред?явлення для впізнання фотознімки є чорнобілими із зображеннями на них подібних між собою за рисами обличчя осіб чоловічої статі без різких відмінностей між собою (а. с. 50, Т. 1).
Протокол підписано усіма учасниками цієї слідчої (розшукової) дії, в тому числі двома понятими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
З огляду на наведене Суд не вбачає підстав для визнання недопустимими результатів пред?явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_4, оскільки як сам хід цієї процесуальної дії, так і її результати оформлено відповідно до ст. 104 КПК з врахуванням особливостей ст. 228 КПК як норми, якою врегульовано правила проведення пред?явлення для впізнання за фотознімками.
На переконання захисника, вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння за ознаками ч. 3 ст. 185 КК органом досудового розслідування не доведено, а судові рішення в цій частині є необґрунтованими.
Проте колегія суддів вважає, що названі аргументи спростовуються матеріалами кримінального провадження за результатами касаційної перевірки.
Так, допитаний місцевим судом свідок ОСОБА_4 вказав, що він бачив як невідомий чоловік перелазить через паркан до сусідів, заходить до сараю та виносить звідти газонокосарку, після чого він одразу повідомив про цей факт сусідів.
З дослідженого судом першої інстанції протоколу огляду відеозаписів від 08 червня 2020 року вбачається, що на відеозаписі зафіксовано події, які мали місце 07 червня 2020 року в проміжку часу з 14:11:23 по 14:16:35 на проїжджій частині АДРЕСА_4, а саме по вказаній вулиці проходить ОСОБА_1, тримаючи в руках газонокосарку (а. с. 61-65, Т. 1).
У протоколах огляду місця події від 07, 08 червня 2020 року, в яких зазначено, що двері до підсобного приміщення (сараю) по АДРЕСА_5 відкриті, а замок на дверях пошкоджено; за цією ж адресою знаходиться садовий будинок, вхідні двері чи замок якого не пошкоджені, та підсобне приміщення, двері до якого не пошкоджені, а замок пошкоджений.
Відповідно до даних, які відображено у протоколі пред?явлення особи для впізнання за фотознімками свідок ОСОБА_10 на запитання слідчого чи впізнає він на пред?явлених фотознімках чоловіка, з яким він познайомився 06 червня 2020 року та який спочатку попросив його закласти у ломбард електроінструмент, а в подальшому 07 червня 2020 року, використовуючи його паспорт, заклав до ломбарду "Бензогенератор Хонда", вказав на фото №4, на якому зображений ОСОБА_1 .
Серед іншого вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, підтверджується протоколами пред?явлення для впізнання за фотознімками та слідчого експерименту від 08 червня 2020 року за участю свідка ОСОБА_4, висновком експерта від 09 червня 2020 року №2719, згідно з яким ринкова вартість викраденого бензогенератора становить 3500 грн, а газонокосилки - 1500 грн.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги захисника про недоведеність вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, а тому рішення судів попередніх інстанцій в цій частині є законними та обґрунтованими.
Щодо тверджень сторони захисту про те, що вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння за ч. 2 ст. 345 КК не доведено, а висновки судів попередніх інстанцій з цього приводу є сумнівними, то Суд зазначає таке.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 було інкриміновано вчинення суспільно небезпечного діяння, яке передбачено ч. 2 ст. 345 КК, тобто заподіяння працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв?язку із виконанням цим працівником службових обов?язків.
На обґрунтування своїх висновків суди послалися на показання потерпілого ОСОБА_3, який повідомляв місцевому суду, що 27 листопада 2021 року він був на роботі та займався відпрацюванням в районі станції метро "Славутич" з метою виявлення осередків стихійної торгівлі та їх припинення. Приблизно о 17:20 він спілкувався зі своїм знайомим і в певний момент відчув сильний удар в обличчя та впав на землю. Після цього йому було спричинено ще кілька ударів ногами. На думку потерпілого, вказані дії вчинив ОСОБА_1, оскільки останній проживає на території мікрорайону, де він працював дільничним інспектором і по роду своєї діяльності не раз з ним перетинався.
Також судом першої інстанції було встановлено, що до подій, які мали місце 27 листопада 2021 року, потерпілий неодноразово зустрічався із ОСОБА_1, в тому числі брав участь у його затриманні по інших кримінальних правопорушеннях, а тому останній безумовно знав, що ОСОБА_3 є працівником поліції.
Свідок ОСОБА_5 надав показання про те, що в момент вчинення злочину він розмовляв з потерпілим, до них підійшов чоловік, який по росту, тілобудові та інших ознаках схожий на ОСОБА_1 та без попередження почав завдавати удари ОСОБА_3 . Після першого удару потерпілий впав, а він, перелякавшись, втік, тому як розгорталися події далі він не знає.
В ході огляду місця події від 27 листопада 2021 року було оглянуто ділянку місцевості, яка знаходиться неподалік від входу до станції метро "Славутич", де відбулося заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.
Відповідно до висновку експерта від 10 січня 2022 року №042/1-695-2021, у ОСОБА_3 були виявлені легкі тілесні ушкодження.
Відтак колегія суддів погоджується із правильністю юридичної оцінки дій ОСОБА_1 як суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.
Таким чином, за наслідками касаційного перегляду оскаржуваних ухвал судів попередніх інстанцій колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, як про це вказує сторона захисту у касаційній скарзі. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13