450/2953/20 Про порушення ПДР, скоєння зіткнення із попутним автомобілем, що призвело до загибелі водія цього автомобіля - 30.11.2022 Прийняття

Вироком Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано таухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2, об 11 год 40 хв., керуючи транспортним засобом автопоїздом в складі сідлового тягача марки "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_1, із напівпричепом марки "Schmitz", реєстраційний номер НОМЕР_2, і рухаючись ним на 540 км + 750 м автодороги "Київ-Чоп", поблизу м. Львів-Винники, грубо порушив вимоги Р.1 п.1.5, Р.12 п.12.1, п.12.3, Р.13 п.13.1 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не дотримався безпечної дистанції, з моменту виникнення небезпеки для руху, яку мав об`єктивну можливість виявити, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу аж до повної його зупинки або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, що призвело до зіткнення з транспортним засобом марки "Mercedes Sprinter", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався попереду в попутному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу марки "Mercedes Sprinter" ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які призвели до смерті.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_10, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого, просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання. Зокрема, з огляду на визнання ОСОБА_1 вини, щирого каяття, активного сприяння у розкритті кримінального правопорушення, вибачення та співчуття потерпілим, засудження свого вчинку, розпачу за втрачене людське життя, перебування на утриманні двох доньок, одна з яких є неповнолітньою, матір яких померла, позитивної характеристики, відсутності судимостей, просить звільнити її підзахисного від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі положень ст. 75 КК України. Також зазначає, що потерпілими було подано цивільний позов до ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик", де працював обвинувачений, однак у зв'язку з відшкодуванням страховою компанією шкоди, за заявою потерпілих позов був залишений без розгляду.

В запереченнях представник потерпілих - адвокат ОСОБА_11 просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а касаційний розгляд здійснювати за його відсутності та відсутності потерпілих.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисник ОСОБА_10 підтримала касаційну скаргу.

Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила оскаржуване судове рішення залишити без зміни.

Від потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду за їх відсутності.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, у касаційній скарзі не оспорюються.

Разом з цим, не погодившись із вироком апеляційного суду, захисник ОСОБА_10, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, звернулася з касаційною скаргою з посиланням на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та суворість покарання, яке призначено її підзахисному без застосування положень ст. 75 КК України.

Статтями 50і 65 ККУкраїни передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК Українизагальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Як убачається з вироку, обґрунтовуючи висновок щодо виду та міри покарання ОСОБА_1, суд першої інстанціївзяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та попереднього місця роботи, перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей, яких самостійно виховує у відсутність будь-яких родичів, обставину, яка пом`якшує покарання, - щире каяття, визнання своєї винуватості та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та дійшов висновку щодо призначення йому покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, а також можливості виправлення без ізоляції від суспільства зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Прокурор та представник потерпілих, не погоджуючись із таким рішенням, подали апеляційні скарги, в яких просили його скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого, та необхідністю призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення без застосування положень ст. 75 КК України.

Суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих, скасував вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання й ухвалив новий вирок.

Обґрунтовуючи своє рішення про неможливість виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів без реального відбування покарання з ізоляцією від суспільства, апеляційний суд зазначив, що звільняючи ОСОБА_1 від покарання на підставі ст. 75 КК України, місцевий суд не надав належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії тяжких злочинів, обставинам його вчинення, а саме щодо грубого порушення Правил дорожнього руху, що потягло за собою дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої настала смерть особи, даних про особу обвинуваченого, його поведінку після вчиненого злочину, зокрема, у судовому засіданні потерпілі повідомили, що ОСОБА_1 на час апеляційного розгляду не відшкодував заподіяну шкоду та просили призначити останньому покарання у виді реального позбавлення волі.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_10 про можливість звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України заслуговують на увагу.

Дотримання загальних засад призначення покарання на підставі статей 50, 65 КК України є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, відповідно до якої якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, але й інші обставини справи.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-ІХ від

24 лютого 2022 року, воєнний стан в Україні введено на 30 діб, та на теперішній час продовжено до 19 лютого 2023 року.

Згідно довідки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 4726/3 від 05 вересня 2022 року, старший сержант ОСОБА_1 з 27 лютого 2022 року призваний по мобілізації у військову частину НОМЕР_4, згідно з Указами Президента України № 65/2022 та

№ 69/2022 від 24 лютого 2022 року.

При цьому відповідно до документів, долучених до матеріалів кримінального провадження за клопотанням захисника, ОСОБА_1 під час проходження військової служби 16 червня 2022 року отримав травму грудної клітки з закритим переломом лівої ключиці зі зміщенням відламків, закритим переломом 1-11 ребер зліва та вогнепальним сліпим пораненням м`яких тканин грудної клітки зліва, а також травму ліктьової кістки правого передпліччя, в результаті чого був двічі прооперований та проходив стаціонарне і амбулаторне лікування.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час підготовчого судового розгляду у суді першої інстанції потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було заявлено цивільний позов до ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик", третя особа ОСОБА_1 (а. п. 73-76).

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 березня 2021 року прийнято відмову потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від цивільного позову до ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик" про відшкодування моральної шкоди та закрито провадження по справі у зв`язку з відшкодуванням моральної шкоди.

Таким чином, посилання апеляційного суду у вироку на невідшкодування ОСОБА_1 завданої кримінальним правопорушенням шкоди потерпілим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, є безпідставним.

З урахуванням викладеного, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та попереднього місця роботи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох доньок, одна з яких є неповнолітньою, матір яких померла, обставини, що пом`якшує покарання, - щирого каяття, визнання винуватості та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутності обставин, які обтяжують покарання, виходячи з того, що на даний час в Україні введено та діє воєнний стан і, відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу, також враховуючи, що з 27 лютого 2022 року ОСОБА_1 був призваний по мобілізації у військову частину НОМЕР_4 та під час проходження військової служби 16 червня 2022 року отримав травму грудної клітки з закритим переломом лівої ключиці зі зміщенням відламків, закритим переломом 1-11 ребер зліва та вогнепальним сліпим пораненням м`яких тканин грудної клітки зліва, колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі та необхідність звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України зі встановленням іспитового строку, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

За наявною у Верховному Суді інформацією, на даний час ОСОБА_1 відбуває покарання в Державній установі "Городоцький виправний центр (№ 131)", а тому підлягає звільненнюз-під варти.

За таких обставин касаційна скарга захисника ОСОБА_10 підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок суду апеляційної інстанції - зміні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 роки та відповідно доч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу покласти наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.