Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Бухтіярової І.О., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2013 року

у справі № 805/9934/13-а

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2013 року № 0004951702 та № 00004941702.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року № 0004951702, винесене ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС, відповідно до якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1870,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року № 0004941702, винесене ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС, відповідно до якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 46925,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 37540,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9385,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2013 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року було скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

В касаційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2013 року і залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС була проведена планова документальна виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складений акт № 254/1702/НОМЕР_2 від 15 травня 2013 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.4, 183.10 статті 183, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого внаслідок несвоєчасної реєстрації платником податку на додану вартість у 2012 році підприємець занизив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 37540,00 грн.; вимоги пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, які полягали у неподанні підприємцем до органу державної податкової служби декларацій з податку на додану вартість за перід з 11 січня по грудень 2012 року.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що підприємець зобов'язаний був зареєструватись платником податку на додану вартість 11 січня 2012 року та подавати звітність з податку на додану вартість з вказаного податкового періоду, оскільки сума отриманої ним виручки від здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування за 2011 ріку склала 455000,00 грн., що підтверджується звітом підприємця за 4 квартал 2011 року, проте вказаний обов'язок не був виконаний позивачем, у зв'язку з чим обсяги поставок, здійснені ним з 11 січня по грудень 2012 року підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20%.

27 травня 2013 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004941702, яким збільшила ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 46925,00 грн., у тому числі: 37540,00 грн. - за основним платежем, 9385,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

27 травня 2013 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004951702, яким збільшила ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 1870,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у звітах платника єдиного податку за 2011 року підприємцем була допущена помилка при розрахунку обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2011 рік наростаючим підсумком з початку року, де була вказана неправильна загальна сума 455000,00 грн., замість правильної - 263550,00 грн., оскільки позивач помилково включив до загального обсягу виручки суму поворотної фінансової допомоги, отриманої ним на підставі договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 21 січня 2011 року та від 27 червня 2011 року, що підтверджується довідкою ТОВ "Аудиторська фірма "Альянс Восток" від 27 червня 2013 року, з урахуванням того, що поворотна фінансова допомога не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у розумінні статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки обсяг виручки підприємця за 2011 рік склав 455000,00 грн., а з 01 січня 2012 року позивач почав застосовувати загальну систему оподаткування, обліку та звітності, то з 11 січня 2012 року позивач повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість, подавати звітність та, відповідно, декларувати відповідні суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з урахуванням того, що довідка ТОВ "Аудиторська фірма "Альянс Восток" була складена 27 червня 2013 року, тобто після проведення перевірки, а тому не могла бути прийнята податковим органом до уваги.

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 180.1 статті 180 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Пунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В свою чергу, статтею 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (який був чинний до 01 січня 2012 року) визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів вказує, що суму, передбачену пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, слід обчислювати лише з моменту перевищення платником податків граничного обсягу виручки, встановленого Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , тобто з моменту, коли платник податків припиняє діяльність у межах спрощеної системи оподаткування.

Вказані положення знайшли своє відображення у пункті 18 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) (в редакції, чинній до 06 серпня 2011 року), згідно з яким особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

З огляду на те, що у 2011 році позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, то здійснені ним господарські операції, у межах законодавчо визначеного граничного обсягу виручки, протягом цього часу не підлягали оподаткуванню податком на додану вартість, а тому не могли бути враховані у загальному обсязі оподатковуваних операцій, оскільки згідно з нормами пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України в суму 300000,00 грн. входять лише ті суми від здійснення операцій з поставки товарів (робіт, послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість (у даному випадку такі операції у межах 500000,00 грн. оподаткуванню не підлягали).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, безвідносно мотивів таких висновків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2013 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2013 року скасувати, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.