639/1894/21 Про хуліганство, скоєне особою, яка раніше скоювала хуліганство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння шляхом грубого порушення громадського порядку - 24.11.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 травня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021225500000026, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2020 року за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком районного суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2020 року та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.

Згідно з вироком суду 14 грудня 2020 року приблизно о 14:20 ОСОБА_1, будучи особою раніше судимою за хуліганство, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та знаходячись в приміщенні Міжрайонного відділу державної виконавчої служби (вул. Москалівська, 58 у м. Харків), в ході спілкування з державним виконавцем ОСОБА_2 почав кричати на останнього та виражатися в його бік грубою нецензурною лайкою.

Далі, ОСОБА_1 через переговорне віконце почав спілкуватись з співробітником даної установи - ОСОБА_3, котра перебувала на своєму робочому місці, та почав безпричинно ображати її гучно висловлюючись ненормативною лексикою, а також викрикував погрози на адресу останньої.

В подальшому, ОСОБА_1 завдав удару кулаком по переговорному віконцю, в результаті чого уламки скла попали на тіло та обличчя ОСОБА_3, завдавши їй фізичного болю. Тоді працівники установи почали вимагати від ОСОБА_1 припинити неправомірні дії, проте останній ігноруючи такі вимоги став викрикувати ненормативною лексикою образи на їх адресу.

Приблизно о 15:50 прибули працівники поліції та припинили неправомірні дії ОСОБА_1, що тривали приблизно півтори години. Також, в результаті дій ОСОБА_1 тимчасово (більше 40 хвилин) було призупинено нормальну діяльність відділу державної виконавчої служби.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі винного через суворість, просить змінити судові рішення звільнивши ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. На думку захисника, суд першої інстанції безпідставно визнав обставиною, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, в наслідок чого призначив засудженому надто суворе покарання. Вказане порушення залишилось поза увагою апеляційного суду, який до того ж, здійснив розгляд справи за відсутності захисника, який не був повідомлений про час, місце і дату розгляду.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд повинен з`ясувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування при формулюванні пред`явленого обвинувачення, яке в подальшому місцевий суд визнав доведеним, інкримінував ОСОБА_1 вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння. Цю ж обставину було зазначено в обвинувальному акті як таку, що обтяжує покарання відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК.

Із матеріалів справи та технічного запису судового засідання від 20 травня 2021 року убачається, що під час розгляду провадження судом першої інстанції ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не заперечував кваліфікацію своїх дій, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та дав згоду на розгляд провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. Захисник засудженого також погодився на розгляд кримінального провадження в зазначеному порядку.

Крім того, в матеріалах кримінального провадження наявна заява ОСОБА_1 відповідно до якої, останній повністю та добровільно визнав винуватість у вчиненому за обставин, викладених в обвинувальному акті, та просив при розгляді справи застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК. Вказана заява також підписана захисником.

З огляду на це місцевий суд, переконавшись у правильності розуміння ОСОБА_1 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції та роз`яснивши останньому, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, засуджений у суді розповів коли та за яких обставин він вчинив кримінальне правопорушення і зазначив, що на момент його вчинення перебував в стані алкогольного сп`яніння, оскільки перед цим вживав спиртне.

Враховуючи наведене, доводи захисника про безпідставне визнання судом обставиною, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, є необґрунтованими.

Дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 296 КК, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, судом кваліфіковано правильно.

Вирок суду повною мірою відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, належним чином перевірив викладені в ній доводи, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення.

Зокрема, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції обґрунтовано розглянув кримінальне провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, обмежившись допитом засудженого, оскільки всі обставини, які підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, не заперечувались ОСОБА_1 . Порушень вищевказаної норми закону при розгляді справи у місцевому суді, апеляційним судом не встановлено.

Також, суд зазначив, що згідно технічного запису судового засідання, ОСОБА_1 підтвердив, що був у нетверезому стані перед прибуттям до приміщення відділу виконавчої служби, про що також зазначається в апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд належним чином умотивував свої висновки, з якими вона погоджується. Ухвала апеляційного суду відповідає статтям 370, 419 КПК.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема із технічного запису та журналу судового засідання, секретарем під час апеляційного розгляду було оголошено телефонограму від захисника про розгляд справи за його відсутності. Оскільки будь-яких клопотань від учасників судового провадження не надійшло, судом було прийнято рішення про продовження розгляду кримінального провадження.

Відтак, доводи сторони захисту про те, що розгляд в апеляційному суді відбувся без участі захисника, якого не було повідомлено про час, дату і місце розгляду, є безпідставними.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про суворість призначеного ОСОБА_1 покарання, то Суд також вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд керувався саме вказаними вимогами кримінального закону.

З вироку убачається, що суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, при призначенні ОСОБА_1 покарання урахував, що він вчинив нетяжкий злочин, особу винного, котрий раніше судимий та вчинив новий злочин в період іспитового строку, офіційно працює, не одружений, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є учасником бойових дій (вислуга у ЗСУ складає 5 років 2 місяці).

Обставинами, що пом`якшують покарання суд визнав повне визнання вини та щире каяття, а обставиною, що його обтяжує - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Взявши до уваги всі обставини, які за законом мають правове значення,а також відношення засудженого до вчиненого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч. 3 ст. 296 КК у виді позбавлення волі, та при визначенні остаточного заходу примусу за сукупністю вироків частково приєднав невідбуту частини покарання призначеного за попереднім вироком.

При цьому суд першої інстанції, врахувавши фактичні обставини кримінального провадження та особу винного, не знайшов підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Крім того, предметом апеляційного розгляду були доводи захисника відносно суворості призначеного ОСОБА_1 покарання, котрий визнав їх безпідставними.

З огляду на наведене, у касаційній скарзі захисника відсутні достатні дані та переконливі доводи, які би спростовували висновки судів і давали підстави звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі вимог ст. 75 КК.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 травня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 - без задоволення.