Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Веденяпіна О.А., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Серебрякова М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок"

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2015 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 року

у справі № 826/3533/15

за позовом приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" (далі - позивач, ПрАТ "Діпрозв'язок")

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ПрАТ "Діпрозв'язок" звернулось у березні 2015 року до суду з позовом до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просило: визнати бездіяльність відповідача вчинену шляхом неповернення (неперерахування) коштів за помилково/надміру сплаченими позивачем платежами із земельного податку за штрафними (фінансовими) санкціями щодо нього в період з 22.01.2012 до 21.01.2015 (протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми) в розмірі 572 712,63 гривень шляхом погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) позивача із податку на додану вартість на вказану суму, протиправною; зобов'язати відповідача повернути (перерахувати) за помилково/надміру сплаченими позивачем платежами із земельного податку за штрафними (фінансовими) санкціями щодо нього в період з 22.01.2012 до 21.01.2015 (протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми) в розмірі 572 712,63 гривень шляхом погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) позивача із податку на додану вартість на вказану суму відповідно до положень 17, 43 Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ).

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2015 року адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві повторно розглянути заяву ПрАТ "Діпрозв'язок" про повернення помилково/надміру сплачених грошових зобов'язань шляхом погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 року постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2015 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нову постанову наступного змісту: ПрАТ "Діпрозв'язок" у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняти з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 року № 901 (901-2011-р) "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації", Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації передані повноваження з управління корпоративними правами держави у розмірі 100% щодо відкритого акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку "Діпрозв'язок".

23.08.2012 року наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації "Про перейменування та затвердження в новій редакції статуту ПрАТ "Діпрозв'язок"", відкрите акціонерне товариство "Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку "Діпрозв'язок" перейменовано в ПрАТ "Діпрозв'язок".

Отже, позивач є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, 100 % акцій якого належать державі в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

01.09.2014 року позивачем, з метою перевірки обґрунтованості нарахування та сплати земельного податку, направлено запит № 937/03 до Державного агентства земельних ресурсів та Державному підприємству "Центр Державного земельного кадастру" про надання інформації по земельним ділянкам, закріпленим за позивачем на праві власності, праві користування або іншим правовим титулам.

З наявних в матеріалах справи листів-відповідей Головного управління Держземагенста у Волинській області від 19.09.2014 року № 0-3.41-3851/2-14, Головного управління Держземагенста у Дніпропетровській області від 19.09.2014 року № 21-4-0.2-8253/2-14, Головного управління Держземагенста у Донецькій області від 19.09.2014 року № 21-5-0.61-4987/2-14, Головного управління Держземагенста у Житомирській області від 19.09.2014 року № 21-6-0.32-5337/2-14, Головного управління Держземагенста у Закарпатській області від 19.09.2014 року № 21-7-0.4-6469/2-14, Головного управління Держземагенста у Запорізькій області від 22.09.2014 року № 21-8-0.2-8681/2-14, Головного управління Держземагенста у Івано-Франківській області № б/н, Головного управління Держземагенста у Київській області № б/н, Головного управління Держземагенста у Кіровоградській області від 19.09.2014 року № 21-11-0.3-7170/2-14, Головного управління Держземагенста у Луганській області № б/н, Головного управління Держземагенста у Львівській області від 23.09.2014 року № 21-13-0.4-8396/2-14, Головного управління Держземагенста у Миколаївській області від 19.09.2014 року № 21-14-0.3-6751/2-14, Головного управління Держземагенста у Одеській області № б/н, Головного управління Держземагенста у Полтавській області від 22.09.2014 року № 21-16-0.5-6904/2-14, Головного управління Держземагенста у Рівненській області № б/н, Головного управління Держземагенста у Сумській області від 19.09.2014 року № 21-18-0.4-6607/2-14, Головного управління Держземагенста у Тернопільській області від 19.09.2014 року № 21-19-0.61-4196/2-14, Головного управління Держземагенста у Харківській області від 22.09.2014 року № 21-20-9-11571/9-14, Головного управління Держземагенста у Херсонській області від 19.09.2014 року № 21-21-0.5-4771/2-14, Головного управління Держземагенста у Хмельницькій області від 19.09.2014 року № 21-22-0.42-9830/2-14, Головного управління Держземагенста у Черкаській області від 24.09.2014 року № 21-23-0.4-4232/2-14, Головного управління Держземагенста у Чернівецькій області від 23.09.2014 року № 21-24-0.4-3840/2-14, Головного управління Держземагенста у Чернігівській області від 23.09.2014 року № 21-25-0.21-6784/2-14, Головного управління Держземагенста у місті Києві від 24.09.2014 року № 21-26-0.22-5058/2-14 вбачається, що станом на 01.01.2013 року, земельні ділянки за позивачем не зареєстровані.

22.01.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою № 60/03 щодо повернення (перерахування) коштів за помилково/надміру сплаченими платежами із земельного податку та штрафними (фінансовими) санкціями за період з 22.01.2012 року до 21.01.2015 року в розмірі 572 712,63 гривень шляхом погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) позивача з податку на додану вартість на вказану суму.

За результатами розгляду вказаної заяви 05.02.2015 року відповідач листом "Про надання відповіді" повідомив позивача, що за останнім обліковуються земельні ділянки за адресою: місто Київ, вулиця Солом'янська, 3, та місто Київ, вулиця Озерна, 7. Відомості щодо зміни правовстановлюючих документів на землю в податковій інспекції відсутні. Тому відповідач дійшов висновку, що позивач є платником земельного податку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що з листів-відповідей Державного агентства земельних ресурсів та його територіальних управлінь, вбачається, що земельні ділянки за позивачем станом на 01.01.2013 року не зареєстровані. Отже, спірне рішення було прийнято відповідачем без дослідження та без врахування всіх обставин, оскільки позивач до 01.01.2013 року не був платником земельного податку.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач є платником земельного податку, у зв'язку з чим контролюючим органом правомірно відмовлено позивачу в поверненні (перерахуванні) коштів за помилково/надміру сплаченими платежами із земельного податку та штрафними (фінансовими) санкціями щодо нього в період з 22.01.2012 року до 21.01.2015 року в розмірі 572 712,63 гривень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак прийняті у справі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Статтею 43 ПК України визначено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Так, за змістом наведеної статті, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З аналізу наведених норм слідує, що прийняття податковим органом висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань обумовлене існуванням таких обставин: наявність надмірної сплати грошових зобов'язань, відсутність боргу у платника податків, подання платником заяви про повернення коштів із зазначенням напряму їх перерахування.

Вказані обставини, відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України, входять до предмета доказування при розгляді судом цього адміністративного позову.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не досліджувались обставини коли саме у позивача виникла переплата із земельного податку, не встановлено моменту фактичної сплати платником податків суми коштів (які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань).

Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно встановити обставини щодо наявності/відсутності податкового боргу, надмірної сплати грошових зобов'язань із земельного податку, звернути увагу на законодавчо встановлені підстави сплати платниками податку плати за землю.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам відповідача, якими обґрунтовувалась позиція щодо відсутності у позивача права на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань. Зокрема, відповідач вказував на те, що у позивача станом на 23.03.2015 року була наявна заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 1 611 429,17 гривень.

Перевірка вказаних обставин має вирішальне значення для розгляду справи, адже підтвердить або спростує наявність фактичної переплати податкових зобов'язань у позивача.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Колегія суддів суду касаційної інстанції також акцентує увагу на тому, що у випадку встановлення судом обставин допущення порушень податковим органом прав платника податків, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання.

Згідно із статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставною для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд.

Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220- 230 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 року у справі № 826/3533/15 - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.