ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 438/957/19
провадження № 51-1845км22
Верховний Суд колегією суддівКасаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5.,
суддів ОСОБА_6., ОСОБА_7.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8.,
прокурора ОСОБА_9.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140000000535 від 24 червня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого,
що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 травня 2022 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бориславського міського суду Львівської області від 02 грудня
2020 року, залишеним без зміни ухвалою Львівського апеляційного суду
від 17 травня 2022 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України
до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат, а також про долю речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він
23 червня 2019 року приблизно о 23:35, керуючи автомобілем марки "Форд Мондео", реєстраційний номер НОМЕР_1 (реєстрація Республіки Польща), рухаючись вулицею Шевченка в м. Бориславі Львівської області у напрямку
м. Дрогобича цієї ж області, під час проїзду ділянки навпроти будинку № 1
на вказаній вулиці, порушуючи вимоги пунктів 1.5, 1.10; підпунктів "б" та "д" п. 2.3, підпункту "а" п. 2.9; пунктів 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, які виразилися
в тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, рухаючись в межах населеного пункту
зі швидкістю 137 км/год, що є значним перевищенням максимально допустимої швидкості руху, яка становить 50 км/год, з моменту виникнення небезпеки
для руху у вигляді автомобіля марки "Фіат Добло Карго", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, яка виїхала з лівого по ходу його руху місця для паркування автомобілів на проїзну частину вул. Шевченка та рухалася
у напрямку його смуги, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж
до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого створив аварійну обстановку, яка призвела
до зіткнення транспортних засобів на смузі, що призначена для руху транспорту
в напрямку м. Дрогобича Львівської області.
У результаті порушення водієм ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, ОСОБА_2 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням її смерті.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог
кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, просить скасувати оскаржену ухвалу та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції не здійснив належної перевірки скарги прокурора, всупереч вимогам ст. 419 КПК України не спростував викладених у ній доводів та належним чином не вмотивував свого рішення. Також вважає, що апеляційний суд, залишаючи без змін вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України. На переконання прокурора, поза увагою апеляційного суду залишились тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наслідком якого стала смерть людини, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, перевищення винним допустимої швидкості руху майже втричі в центрі міста. Крім того, вказує на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання
про дослідження даних, що характеризують особу винного, у чому вбачає порушення вимог ст. 404 КПК України.
На касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_10 подав заперечення, в яких, посилаючись на безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів, просить залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни, а касаційну скаргу -
без задоволення.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила
її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі
не оспорюються.
Доводи прокурора про безпідставне застосування до засудженого положень
ст. 75 КК України, що залишилось поза увагою апеляційного суду, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Згідно з вимогами ст. 419 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви, з яких суд виходив, постановляючи ухвалу. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Вказаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції
не виконав.
Відповідно до статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Положеннями ч. 1 ст. 75 КК України визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, врахував характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних наслідків, а також дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно,
на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, повністю визнав вину
у вчиненому, шкоду родині загиблої відшкодував повністю, а також взяв до уваги обставини, що пом`якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, та обтяжуючу покарання обставину - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2
ст. 286 КК України.
Разом із тим, суд зважив на те, що відповідно до висновку експерта за № 3535
від 24 липня 2019 року встановлено, що з технічної точки зору в цій дорожній ситуації водій автомобіля марки "Фіат Добло", реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2, виконуючи маневр лівого розвороту, повинна була надати можливість безперечного проїзду зустрічного транспортного засобу, тобто керуватись вимогами підпункту "д" п. 2.3, п. 10.1, ч. 2 п. 10.4 Правил дорожнього руху, однак
її дії не відповідали вказаним вимогам та знаходились у причинно-наслідковому зв`язку із настанням цієї дорожньої транспортної пригоди, тобто мала місце протиправна поведінка, в тому числі і водія ОСОБА_3 .
Зважаючи на наведене, а також виключно позитивну посткримінальну поведінку ОСОБА_1, який після вчинення кримінального правопорушення щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував потерпілому завдану майнову та моральну шкоду, в зв`язку з чим потерпілий ОСОБА_4 просив призначити йому покарання із звільненням від його відбування з випробуванням, беручи до уваги досудову доповідь Дрогобицького МРВ з питань пробації філії державної установи "Центр пробації" у Львівській області, суд вважав можливим виправлення винного без реального відбування основного покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнив засудженого від його відбування з випробуванням.
Не погоджуючись із указаним рішенням, прокурор оскаржив його до апеляційного суду, вважаючи, що відсутні будь-які підстави для звільнення ОСОБА_1
від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки місцевий суд не в достатній мірі врахував наслідки, які настали в результаті дорожньої транспортної пригоди, а саме смерті ОСОБА_3, факту перебування засудженого у стані алкогольного сп`яніння, а також швидкості, з якою він рухався на своєму автомобілі.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок щодо ОСОБА_1 за поданою скаргою, залишив його без зміни, а апеляційну скаргу прокурора -
без задоволення.
Разом із тим суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував свого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства,
повною мірою не врахувавконкретних обставин кримінального правопорушення,
а також те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення,
перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, перевищивши допустиму швидкість руху транспортного засобу майже втричі, рухаючись при цьому в центрі міста, наслідком чого стала смерть людини.
З огляду на наведене рішення апеляційного суду через порушення судом вимог
ст. 419 КПК України не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій постанові, перевірити всі доводи, викладені в поданій апеляційній скарзі прокурора, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів. У разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення,
за яким ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати неправильним.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 травня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення,
є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7