2а/2570/3327/2012 Про визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість - 31.01.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення, -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби (далі - Відповідач) та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення №0004451740/0 від 10.12.20190 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЄ №910886 Позивач (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 06.06.1996 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, взятий на облік до Відповідача як платника податків з 02.07.1996 року за № 4688 та зареєстрований платником податку на додану вартість з 09.01.2004 року (свідоцтво №НОМЕР_2 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.01.2004 року).

Видами діяльності Позивача є

43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.

45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами.

45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

52.24 Транспортне оброблення вантажів.

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання.

77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н. в. і. у.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від»ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року, за результатами якої 06.12.2010 року складено акт №102/17-419/НОМЕР_1.

В ході перевірки контролюючим органом виявлені порушення Позивачем пп.7.7.1, абз. «а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого Позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на 13 352,00 грн.

На підставі акту перевірки Відповідачем 10.12.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення №0004451740/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 13 352,00 грн., спірною сумою в якому є 13 109,34 грн.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті (пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Підпунктом 7.7.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що

сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Приписами пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, до складу податкового кредиту включаються суми податку на додану вартість лише за умови використання придбаних (виготовлених) матеріальних та нематеріальних активів (послуг) у власній господарській діяльності.

Згідно контракту від 01.08.2010 року Позивачем продано ПП «Зелений Гай» тентований напівпричіп для перевезення вантажів, марки KRONE SD27, модель SDP27, б/в, 2003 року випуску, який ввезено на територію України з Німеччини за вантажною митною декларацією №022491 від 27.08.2010 року.

Вартість товару становить 78 660,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 13 110,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі майна, складений 30 листопада 2010 року, щодо передачи транспортного засобу покупцю за договором купівлі-продажу №08/27-1 від 27.08.2010 року (а.с.119).

Листом від 10.11.2010 року №11/10-1 Позивач надав Відповідачу пояснення щодо вказаного напівпричепу та вказав, що даний транспортний засіб призначається для використання у господарській діяльності (продажу) та що станом на 10.11.2010 року напівпричіп не проданий і не зареєстрований, оскільки потребує ремонту.

Судом першої інстанції зазначено, що Відповідачем в ході судового розгляду господарської операції з придбання позивачем транспортного засобу відповідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження здійснення такої господарської операції під сумнів не ставилися.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що придбання зазначеного напівпричепу здійснювалось Позивачем в межах його господарської діяльності, з метою його подальшого продажу.

Крім того, закон не вимагає від платника податку набуття ним права власності на транспортні засоби для використання можливості формування податкового кредиту та подальшого бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість. Право на формування податкового кредиту у Позивача виникло при придбанні транспортного засобу - напівпричіпу.

Частинами 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність винесеного ним податкове повідомлення-рішення від 10.12.2010 року №0004451740/0 в частині суми 13 109,34 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.