Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 р.

у справі № 826/16448/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання рішення незаконним, -

У серпні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - позивач, ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати незаконним рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві № 4775-23 від 23.07.2015 р. про опис майна ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" у податкову заставу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2015 р. адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2015 р. та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 р. і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2015 р.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.08.2015 р. ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" отримало від ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві рішення від 23.07.2015 р. № 4775-23 про опис майна у податкову заставу, яким вирішено, відповідно до ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України (2755-17) , здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському відданні або оперативному управлінні) платника податків ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".

З матеріалів справи вбачається, що засновником ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" є держава в особі Міністерства інфраструктури України.

У відповідності до положень Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) приватизація майна ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" заборонена.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" від 04.03.2015 р. № 83 (83-2015-п) ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" є стратегічно значимим об'єктом.

Скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2015 р. та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що дії відповідача при прийнятті рішення про опис майна у податкову заставу порушують права позивача. Крім того, податковим органом не вчинено будь-яких дій по проведенню опису майна у податкову заставу та складання акта опису, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України (надалі - ПК України (2755-17) ), з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пп. 89.1.2 і пп. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 зазначеного Кодексу).

Згідно п.89.2 ст. 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до приписів пункту 89.2 статті 89 ПК України право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктами 87.3.5 та 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу.

Підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 ПК України визначено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу" (2654-12) .

Зокрема, до такого майна належить майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України, а також майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу" (2654-12)

Як вірно встановлено судом першої інстанції, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. При цьому, оскільки податкова застава є засобом забезпечення погашення податкового боргу, до майна, що передається в податкову заставу, не входить майно, яке законом виключено із складу джерел погашення податкового боргу (п. 87.3 ст. 87 ПК України).

Вищезазначені обставини справи судом апеляційної інстанції до уваги прийняті не були. Натомість суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відповідність законодавству та обґрунтованість заявлених позовних вимог ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 163, 211, 220, 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 р.- скасувати, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2015 р. - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.