401/2042/19 Про таємне викраденя чужого майна, скоєне з корисливим мотивом - 03.11.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 21 липня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120270000760, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Калинівка Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 жовтня 2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 жовтня 2017 року, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць. Вирішено питання речових доказів у провадженні.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 21 липня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, за наступних обставин.

27 травня 2019 року, близько 12:00 год ОСОБА_1, після спільного розпивання спиртних напоїв у ОСОБА_2 на АДРЕСА_2, розуміючи, що його злочинні дії нікому не помітні, таємно повторно викрав належне ОСОБА_2 майно на загальну суму 513, 33 грн.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і закрити кримінальне провадження в зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. В обґрунтування своїх вимог вказує, що крадіжка вважається закінченою з моменту, коли особа може розпоряджатися викраденим майном, а він повернув майно потерпілого ще до того як правоохоронні органи були повідомлені про злочин, що свідчить про відсутність злочинного умислу спрямованого на таємне викрадення майна потерпілого. Наводить доводи щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження. Не погоджується з ухвалою апеляційного суду та посилається на її невідповідність вимогам ст. 419 КПК України.

Під час касаційного розгляду захисник засудженого ОСОБА_3 підтримав касаційну скаргу засудженого та просив її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор під час касаційного розгляду просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 убачається, що крім іншого, він посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Водночас, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності, правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо останнього.

Дослідивши усі надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку, в аспекті ст. 94 КПК України, на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

При цьому, оцінив та перевірив твердження сторони захисту про те, що у ОСОБА_1 не було умислу на таємне викрадення майна і обґрунтовано визнав їх безпідставними, враховуючи зібрані у кримінальному провадженні докази, які свідчать про те, що останній, взявши сумку та телефон потерпілого вийшов на подвір`я де викинув сумку у кущі, а телефон поклав до своєї кишені. Після того, як потерпілий виявив відсутність своїх речей, ОСОБА_1 не бажаючи повертати чужу річ намагався звинуватити у крадіжці іншу особу і лише після того, як потерпілий звернувся до правоохоронних органів з заявою про крадіжку речей, ОСОБА_1 визнав, що саме він взяв телефон потерпілого та вимушений повернути його власнику.

Вирок відповідає вимогам статей 370, 373- 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. У ньому наведено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, як того вимагає ч. 3 ст. 374 КПК України.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність юридичної оцінки його дій саме за ч. 2 ст. 185 КК України також був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.

Апеляційний суд, за апеляційною скаргою захисника та засудженого, доводи яких, за своїм змістом, аналогічні тим, що наведені у касаційній скарзі засудженого, в тому числі й щодо відсутності, на його думку, складу кримінального правопорушення в його діях, переглянув вирок суду першої інстанції та, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, а тому доводи касаційної скарги засудженого про протилежне є безпідставними.

Призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При обранні його виду та розміру судом було враховано дані про особу засудженого, ступінь тяжкості вчиненого під час іспитового строку, встановленого попереднім вироком суду, кримінального правопорушення.

Таких порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень у справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог засудженого слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 21 липня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.