ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2022 року
м. Київ
Справа № 710/790/20
Провадження № 51-1936 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_7,
суддів ОСОБА_8, ОСОБА_9,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_10,
прокурора ОСОБА_11
захисника ОСОБА_12
представника потерпілого (відеоконференція) ОСОБА_13
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_14 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 28 січня 2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 02 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017250300000476, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Шполянський районний суд Черкаської області вироком від 28 січня 2022 року визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 23 296 грн матеріальної та 100 000 грн моральної шкоди. Стягнув з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 40 000 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 11 вересня 2017 року, приблизно о 21.00 год., перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_3, у якому тимчасово проживала ОСОБА_3, під час сварки із ОСОБА_4 на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, завдав останньому численних ударів кулаками по тулубу, в живіт та по спині, чим заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер в Шполянській ЦРЛ.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 02 червня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_1 залишив без задоволення, а вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 28 січня 2022 року - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 28 січня 2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 02 червня 2022 року і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання.
Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону й неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, поклав в основу обвинувального вироку висновок судово-медичної експертизи № 05-6-02/277 від 24 лютого 2018 року (далі по тексту - СМЕ), який, на думку захисника, є недопустимим доказом.
Стверджує, що експерт ОСОБА_5, який провів вказану СМЕ, був неуповноваженою особою, оскільки відповідно до постанови слідчого проведення експертизи було доручено завідувачу Смілянського міжрегіонального відділення КУ "Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи" ОСОБА_16
Крім цього захисник ОСОБА_15 зазначає, що стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України не було відкрито медичних документів, на підставі яких була проведена судово-медична експертиза, хоча стороною захисту заявлялось таке клопотання.
Також захисник посилається на відсутність в матеріалах кримінального провадження будь-яких даних, що свідчили б про отримання слідчим медичних документів в установленому законом порядку і надання їх експерту для проведення експертизи, тому отриманий висновок експерта № 05-6-02/277 від 24 лютого 2018 року потрібно визнати недопустимим доказом.
Окрім того наголошує, що судами не було неналежним чином з`ясовано фактичні обставин справи, а саме щодо нанесення лише ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4, та належно не перевірено доводів апеляційної скарги, тому вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, подав заперечення на касаційну скаргу захисника, у якому просить оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримала подану касаційну скаргу і просила її задовольнити.
Прокурор та представник потерпілого заперечували проти задоволення касаційної скарги.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
За змістом статей 433, 438 КПК України, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів убачає, що вказаних вимог закону суди дотрималися.
Стосовно доводів захисника про недопустимість висновку судово-медичної експертизи № 05-6-02/277 від 24 лютого 2018 року у зв`язку з проведенням її неуповноваженою особою, колегія суддів Верховного Суду вважає їх необґрунтованими.
Слідчий або прокурор зобов`язаний звернутися до експерта для проведення експертизи зокрема щодо: 1) встановлення причин смерті; 2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчий постановою від 12 вересня 2017 року призначив судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_4, до проведення якої залучив завідуючого Смілянського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи ОСОБА_6 (т. 3 а. с. 112). Перед експертом було поставлено питання щодо встановлення причин смерті ОСОБА_4, часу її настання, тілесних ушкоджень, їх характеру, локалізації, давності, механізму виникнення та ступеню тяжкості.
Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року (z0705-98)
, керівник підрозділу експертної установи може безпосередньо призначити експерта та встановити строк виконання експертизи відповідно до вимог цієї Інструкції.
Тобто слідчий, ухвалюючи постанову про проведення експертизи, доручає керівнику відповідного підрозділу експертної установи організаційне забезпечення її виконання, контроль за своєчасним проведенням і за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів з питань експертизи.
Відповідно до змісту постанови слідчого про призначення експертизи, він не визначав конкретного експерта, якому доручено проведення експертизи, а залучив керівника підрозділу експертної установи, зокрема завідуючого Смілянського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи ОСОБА_6, який уповноважений визначити експерта, що буде проводити судово-медичну експертизу.
Проведення вказаної вище експертизи було надалі доручено експерту ОСОБА_18, який є лікарем судово-медичним експертом КУ "ЧОБСМЕ" за сертифікатом "судово-медична експертиза", має вищу медичну освіту, 5 клас судового експерта, стаж роботи за фахом до 5 років (т. 3 а. с. 113). Враховуючи викладене, колегія суддів не убачає підстав вважати, що судово-медична експертиза трупа ОСОБА_4 була проведена неуповноваженою особою.
Також суд не погоджується з доводами касаційної скарги щодо недопустимості висновку судово-медичної експертизи № 05-6-02/277 від 24 лютого 2018 року у зв`язку із не відкриттям стороні захисту медичних документів, які використовувались експертом при проведенні експертизи, зокрема медичної картки № 4453/415 на ім`я ОСОБА_4 .
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 17 липня 2017 року при виконанні вимог ст. 290 КПК України захисником ОСОБА_19 було заявлено клопотання про надання доступу до медичної документації щодо ОСОБА_4 (т. 3 а. с. 116-117).
Слідча ОСОБА_17 постановою від 17 липня 2020 року відмовила у задоволені клопотання захисника, мотивувавши це тим, що вказана документація відсутня у матеріалах кримінального провадження, оскільки залишилась у експерта за результатами проведеної експертизи (т. 3 а. с. 120).
Цього ж дня сторона захисту ознайомилась з матеріалами досудового розслідування, про що складено відповідний протокол (т. 4 а. с. 59). Надалі було складено обвинувальний акт, який вручено обвинуваченому ОСОБА_1 та захиснику ОСОБА_15, й 21 липня 2020 року вказаний обвинувальний акт був направлений до суду.
Відповідно до положень ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому кримінальним цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 27 січня 2020 року (справа № 754/14281/17, провадження № 51-218кмо19) сформульовано висновок про те, що відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, не відкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання вимог ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.
У цій постанові суд вказав, що, якщо стороною обвинувачення використано висновок експерта на підтвердження винуватості особи, саме цей висновок з детальним аналізом медичної документації має бути відкритий стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК України, і не відкриття слідчими органами стороні захисту саме висновку експерта могло б потягнути за собою визнання його недопустимим доказом на підставі ст. 87 КПК України.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, за клопотанням захисника ОСОБА_14 ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 23 червня 2021 року витребувано з КУ "Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи" копії документів, на підставі яких був складений висновок судово-медичного експерта № 05-6-02/277 від 24 лютого 2018 року, а також інформацію про те, яким чином експертом були отримані вказані документи (т. 3 а. с. 246-247).
На запит суду медичні документи, у тому числі і медична картка № 4453/415 на ім`я ОСОБА_4, були надані Шполянському районному суду Черкаської області і сторона захисту ознайомилась з ними на стадії судового розгляду, що підтверджується відповідними розписками (т. 4 а. с. 66, 100).
Враховуючи викладене, не дивлячись на те, що під час виконання вимог ст. 290 КПК України стороні захисту не було надано доступу до медичної документації, з урахуванням правового висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, колегія суддів не убачає істотного порушення вимог КПК України (4651-17)
, що може бути підставою для визнання висновку судово-медичної експертизи № 05-6-02/277 від 24 лютого 2018 року недопустимим доказом з цих підстав, оскільки з вказаними документами сторона захисту ознайомилася в ході судового провадження.
Стосовно доводів про відсутність даних про отримання слідчим медичних документів у встановленому законом порядку і надання їх експерту для проведення експертизи, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 12 вересня 2017 року о 12.10 год. ОСОБА_4 поступив в травматологічне відділення Шполянської ЦРЛ, де цього ж дня о 12.55 була констатована його смерть. Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17 січня 1995 року (z0248-95)
затверджено "Правила проведення судово-медичної експертизи (дослідження) трупів в бюро судово-медичної експертизи" (далі по тексту - Правила).
Відповідно до п.1.10 цих Правил, у випадку смерті у лікувально-профілактичних установах особи, яка померла внаслідок насильства або при підозрі на нього, керівник установи зобов`язаний надіслати разом з трупом до моргу оригінал історії хвороби та одяг померлого, якщо він не був вилучений органами дізнання або був виданий родичам померлого.
Із відповіді Комунального некомерційного підприємства "Лікарня імені братів М.С. і О.С. Коломійченків" Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, що наявна у матеріалах провадження (т. 4 а. с. 11), вбачається, що медична карта № 4453/415 стаціонарного хворого ОСОБА_4 відповідно до вимог вказаної вище інструкції була направлена до Смілянського міжрайонного відділення КУ Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи" разом з тілом.
За таких обставин колегія суддів не вбачає істотних порушень кримінального процесуального закону в дослідженні експертом в ході проведення експертизи, крім трупа померлої у лікувальному закладі особи, також історії хвороби цієї особи, яка була надіслана до моргу з лікувального закладу разом із трупом померлої особи відповідно до змісту указаних вище Правил.
Стосовно інших доводів касаційної скарги, зокрема про неповноту судового розгляду, не дослідження інших можливих версій виникнення у потерпілого тілесних ушкоджень та завдання цих тілесних ушкоджень іншими особами, то зазначені доводи відносяться до фактичних обставин справи і відповідно до статей 433, 438 КПК України не є предметом касаційного перегляду.
Суд першої інстанції, дослідивши надану йому сукупність доказів, дав їм оцінку в аспекті положень ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості та достовірності, дійшов обґрунтованого висновку, що ці докази у їх сукупності є достатніми для доведення винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, й призначив засудженому покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок місцевого суду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою захисника, належно проаналізував доводи апеляційної скарги і надав на них вичерпні відповіді згідно з вимогами КПК України (4651-17)
. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Під час розгляду кримінального провадження істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено.
Тому, керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 28 січня 2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 02 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_14 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9