547/917/20 Про порушення Правил дорожнього руху, неуважне керування автомобілем під час виконання маневру обгону попутного автомобіля та скоєння зіткнення із зустрічним автомобілем, внаслідок чого водій і пасажир цього автомобіля отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості - 24.11.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Полтавського апеляційного суду від 24 січня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020170320000122, за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сміли Черкаської області та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Оржицького районного суду Полтавської області від 08 липня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 грн, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 1000 грн на відшкодування матеріальної шкоди, яка є франшизою, та 27 000 грн моральної шкоди, а також на користь потерпілого ОСОБА_3 - 24 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнено із засудженого також у дохід держави 3105,55 грн судових витрат.

Як визнав установленим суд, ОСОБА_1 19 травня 2020 року приблизно о 13:25, керуючи автомобілем "Hyndai Tucson", н.з. НОМЕР_1, на автодорозі "Оболонь - Іванівка - Проценки" зі сторони с. Проценки Глобинського району Полтавської області в напрямку с. Іванівка Семенівського району Полтавської області, з порушенням вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, не переконавшись у безпечності виконання маневру, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення із зустрічним автомобілем "Mitsubishi Lancer", н.з. НОМЕР_2, унаслідок чого водієві вказаного транспортного засобу ОСОБА_2 та його пасажиру ОСОБА_3 було завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вироком Полтавського апеляційного суду від 24 січня 2022 року апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково. Вирок Оржицького районного суду Полтавської області від 08 липня 2021 року стосовно ОСОБА_1 у частині призначення покарання скасовано.

Ухвалено у цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_1 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання шляхом зменшення строку додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з двох років до шести місяців.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що вирок апеляційного суду в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки, є необґрунтованим та надто суворим. Вказує, що суд апеляційної інстанції формально врахував обставину, яка пом`якшує покарання, та призначив більш суворе покарання, застосувавши додаткове покарання.

Стверджує, що потерпілий ОСОБА_3 у судових дебатах не проводив розмежування та не вказував окремо своєї позиції стосовно основного й додаткового покарання. Потерпілий ОСОБА_2 у першій інстанції не наполягав на застосуванні до нього додаткового покарання, а в апеляції змінив свою позицію не через м`якість покарання, а через те, що страхова компанія не сплатила на його користь страхового відшкодування.

Зазначає, що позбавлення права керування транспортними засобами змусить його втратити єдину роботу та поставить у скрутне матеріальне становище. Також указує, що через війну з РФ він залишився працювати в Харківській області, де виконує роботу водія в територіальній обороні смт Сахновщина, а без посвідчення водія це буде вкрай складно робити.

Крім того, стверджує, що суд неправильно дійшов висновку про грубе допущення ним правил дорожнього руху.

Також посилається на позицію Верховного Суду, зазначену в постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 17 листопада 2020 року (справа № 686/3244/20), у якій за схожих обставин судове рішення було змінено в сторону покращення стану засудженого.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а судові рішення стосовно ОСОБА_1 мають бути залишені без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У касаційній скарзі засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, вважає, що він не допустив грубого порушення Правил дорожнього руху.

Таким чином, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на наведені вимоги закону, не може бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 286 КК та призначене йому основне покарання не оспорюються в касаційній скарзі.

Положенням ст. 414 КПК передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Доводи касаційної скарги засудженого щодо невідповідності призначеного додаткового покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість є необґрунтованими з огляду на таке.

Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Скасовуючи вирок суду першої інстанції та ухвалюючи новий вирок у частині призначеного додаткового покарання, апеляційний суд правильно зазначив, що суд першої інстанції не врахував грубого характеру порушення Правил дорожнього руху засудженим, який, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з іншим автомобілем, чим наразив на небезпеку інших учасників дорожнього руху.

Також суд апеляційної інстанції правильно зазначив те, що засуджений фактично свою вину не визнав, належної критичної оцінки зазначеному порушенню не надав, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди двоє потерпілих отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Водночас апеляційний суд вказав на помилковість висновків місцевого суду про те, що потерпілі не наполягали на призначенні засудженому додаткового покарання, оскільки потерпілий ОСОБА_3 в суді першої інстанції просив призначити засудженому максимальне покарання, а потерпілий ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції вказав про необхідність призначення засудженому в максимальних межах як основного, так і додатковогопокарання.

Посилання засудженого на те, що суд апеляційної інстанції не врахував обставин, які пом`якшують покарання, є безпідставним.

Як убачається з вироку апеляційного суду, під час призначення додаткового покарання суд також врахував обставини, що пом`якшують покарання, - утримання малолітньої дитини та добровільне часткове відшкодування завданого збитку.

Проте наявність указаних обставин, які пом`якшують покарання, не є достатньою підставою для пом`якшення строку додаткового покарання, як правильно дійшов висновку суд апеляційної інстанції.

Посилання засудженого на вищевказану постанову Верховного Суду є неспроможним, оскільки вона стосувалася інших обставин справи, зокрема кількості потерпілих, характеру тілесних ушкоджень та думки потерпілого щодо призначення покарання.

Та обставина, що ОСОБА_1 перебуває в територіальній обороні смт Сахновщина як водій, не є достатньою підставою для пом`якшення покарання із урахуванням конкретних обставин справи, грубого порушення ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, наслідків, які настали, зокрема, травмування двох потерпілих та фактичного невизнання ним своєї вини.

Врахувавши ці обставини, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на помилковість висновку суду першої інстанції щодо можливості виправлення засудженого без позбавлення його права керувати транспортними засобами.

Таким чином, постановлене у справі судове рішення є обґрунтованим і вмотивованим, тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Вирок Полтавського апеляційного суду від 24 січня 2022 року стосовно засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.