756/13511/21 Про порушення Правил дорожнього руху, незупинення на нерегульованому перехресті, внаслідок чого був скоєний наїзд на пішохода, який перетинав проїзну частину дороги зправа наліво відносно руху автомобіля, внаслідок чого потерпіла особа отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть - 22.11.2022 Прийняття

головуючогоОСОБА_3.,суддівОСОБА_4., ОСОБА_5за участю: секретаря судового засідання прокурора ОСОБА_6., ОСОБА_7.,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8. на вирок Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини справи

1. Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і відповідно до статті 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

2. Суд визнав доведеним, що 15 вересня 2020 року о 10:04, рухаючись автомобілем "Daewoo Lanos" по вул. Йорданській у м. Києві, ОСОБА_1 проявив неуважність і в порушення вимог пункту 1.5, підпункту "б" пункту 2.3 та пункту 18.1 Правил дорожнього руху України на нерегульованому пішохідному переході здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, в результаті чого та отримала смертельні тілесні ушкодження.

3. Київський апеляційний суд оскарженим вироком скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання і засудив ОСОБА_1 за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. Захисник, посилаючись на пункти 2 та 3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), просить змінити оскаржений вирок, призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і відповідно до статті 75 КК звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

5. Вона стверджує, що апеляційний суд усупереч вимогам статті 65 КК не врахував повною мірою всіх позитивних даних про особу засудженого і наявних у справі пом`якшуючих обставин та дійшов необґрунтованого висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Вона також зазначає, що потерпілий навмисно ухиляється від отримання матеріальної компенсації від засудженого, тому висновок апеляційного суду про небажання засудженого відшкодувати шкоду є необґрунтованим.

6. Засуджений просив здійснити касаційне провадження без його участі.

Позиції учасників судового провадження

7. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту та просив залишити вирок апеляційного суду без зміни.

8. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

9. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

10. Відповідно до статей 50 та 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

11. Оцінюючи наявність підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробування, Суд виходить з того, що у частині 2 статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого виду покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і в ході вирішення питання про порядок відбування покарання, зокрема про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

12. Суд першої інстанції при застосування положень статті 75 КК узяв до уваги відсутність обтяжуючих покарання обставин, повне визнання винитащире каяття. Також суд зважив на те, що засуджений злочин вчинив вперше, з необережності, при цьому в стані сп`яніння не перебував, а також виключно позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні двох дітей та ряд тяжких хронічних захворювань, .

13. Апеляційний суд не спростував належним чином цих висновків суду, не навів у вироку переконливих мотивів неможливості застосування статті 75 КК.

14. Мотивація апеляційного суду зводиться головним чином до того, що засуджений не відшкодував шкоди, завданої злочином. Однак ця обставина сама по собі не може бути підставою для зміни способу виконання покарання, оскільки для стягнення призначеного судом відшкодування законодавство передбачає інші правові заходи.

15. Крім того, Суд переконався, що доводи касаційної скарги сторони захисту про те, що засуджений вживав заходів щодо часткової компенсації заподіяної шкоди, є обґрунтованими. Як свідчить звукозапису судового засідання 04 жовтня 2021 року, під час допиту в апеляційному суді потерпілий підтвердив, що він відмовився від отримання грошового переказу від ОСОБА_1 .

16. На думку Суду, встановлені судами обставини суттєво зменшують суспільну небезпечність засудженого і мають бути враховані при визначенні покарання й вирішенні питання про можливість звільнення від покарання з випробуванням.

17. З огляду на вищевикладене, Суд вважає, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, проте в умовах здійснення контролю за його поведінкою.

18. Таким чином, оскаржений вирок належить змінити в частині застосування заходу примусу на підставах, передбачених пунктами 2 та 3 частини статті 438 КПК і в порядку, визначеному статтею 75 КК, звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням.

19. Разом з тим, правових підстав для збільшення розміру покарання до 5 років позбавлення волі, як про це йдеться в касаційній скарзі, Суд не встановив. Тому подану скаргу необхідно задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 377, 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

Касаційну скаргу захисника задовольнити частково.

Вирок Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 змінити: на підставі статті 75 КК звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, установивши засудженому іспитовий строк тривалістю 3 роки. На підставі частини 1 статті 76 КК покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: