206/3462/20 Про багаторазові таємні викрадення чужого майна, скоєні шляхом вільного доступу до товарів у торгівельних залах магазинів - 29.09.2022 Прийняття

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Дніпра, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимої, останній раз вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2020 року за ст. 309 ч. 1, ст. 309 ч. 2, ст. 70 ч. 4 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання з іспитовим строком терміном на 2 роки,

за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2021 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року щодо неї.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2021 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,

- за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного ОСОБА_1 за даним вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2020 року і остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 01 липня 2020 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються та не переглядаються.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь судового експерта Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України ОСОБА_22. витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи, оформленої висновком експерта № 2014 від 26 червня 2020 року, - 525 гривень з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи, оформленої висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_23 № 2992-20 від 20 липня 2020 року, - 326 гривень 88 копійок.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

За обставин, детально наведених у вироку суду, ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за вчинення наступних кримінальних правопорушень.

23 травня 2020 року приблизно о 19 годині 05 хвилин ОСОБА_1 умисно, таємно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїй дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, намагалася викрасти з приміщення магазину ТОВ "Омега" Варус-40", розташованому по вулиці 20-річчя Перемоги, 43-Д, у місті Дніпрі, належне цьому товариству майно загальною вартістю 1 653,71 гривень, проте на виході з магазину була зупинена працівниками охорони ТОВ "Омега" Варус-40", таким чином виконавши всі дії, які вона вважала необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від її волі.

09 червня 2020 року приблизно о 16 годині 31 хвилини ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2, діючи умисно, таємно, спільно, відповідно до раніше розподілених ролей, з корисливих мотивів, впевнившись у тому, що за їх злочинними діями ніхто не спостерігає, викрали з приміщення торгівельної зали магазину ТОВ "Омега" Варус-40", що розташований по вулиці 20-річчя Перемоги, 43-Д, у місті Дніпрі, товари зазначеного товариства загальною вартістю 394,87 гривень.

11 червня 2020 року приблизно о 09 годині 59 хвилин ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 з торгівельного залу магазину ТОВ "Омега" Варус-40", що розташований по вулиці 20-річчя Перемоги, 43-Д, у місті Дніпрі, умисно, таємно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, відповідно до раніше розподілених ролей, з корисливих мотивів, викрали майно цього товариства загальною вартістю 884,28 гривень.

12 червня 2020 року приблизно о 10 годині 36 хвилин ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 з торгівельного залу магазину ТОВ "Омега" Варус-40", що розташований по вулиці 20-річчя Перемоги, 43-Д, у місті Дніпрі, умисно, таємно, спільно, відповідно до раніше розподілених ролей, з корисливих мотивів, намагалися викрасти товар загальною вартістю 563,71 гривні. При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконали всі дії, які вони вважали необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від їх волі, оскільки вони були зупинені працівниками ТОВ "Омега" Варус-40".

30 червня 2020 року приблизно о 15 годині 19 хвилин ОСОБА_1 таємно, повторно, викрала з приміщення магазину ТОВ "Омега" Варус-40", розташованому по вулиці 20-річчя Перемоги, 43-Д, у місті Дніпрі, майно цього товариства загальною вартістю 790, 51 гривні.

Вироком Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їх захисників ОСОБА_16, ОСОБА_17, залишено без задоволення, а апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_18 - задоволено, скасовано вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від31 травня 2021 року в частині призначеного покарання ОСОБА_1 та ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено:

- за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2020 року визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

- за ст. 185 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за новим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2020 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

В іншій частині вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить скасувати вироки судів обох інстанцій та призначити їй покарання керуючись ст. 75 КК України. Вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі доведено її вину у вчиненні кримінальних правопорушень разом із ОСОБА_2, безпідставно не враховано її показання та показання ОСОБА_2 щодо їх непричетності до скоєння крадіжок, а показання свідків у цьому кримінальному провадженні є нечіткими та неправдивими, оскільки вони є працівниками ТОВ "Омега-Варус 40". Вказані порушення вважає порушенням кримінального процесуального закону. Крім того, звертає увагу на те, що судом не було враховано ряд пом`якшуючих обставин.

Заперечень на касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджена ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала свою касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Засуджений ОСОБА_2 в судовому засіданні вважав касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 обґрунтованою та просив її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженої необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі засудженої ОСОБА_1, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб, таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, тобто кримінальних правопорушень, передбачених ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України та ст. 185 ч. 2 КК України, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими доказами.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 суд першої інстанції у вироку обґрунтовано послався на логічні та послідовні показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які узгоджуються між собою та підтверджують обставини скоєння ОСОБА_1 крадіжок та замахів на крадіжку з приміщення магазину ТОВ "Омега" Варус-40", в тому числі і разом із ОСОБА_2 за попередньою змовою.

Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які є працівниками відділу безпеки ТОВ "ОМЕГА", впізнали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як осіб, які неодноразово намагалися скоїти крадіжки та скоювали крадіжки з магазину ТОВ "Омега" Варус-40", в тому числі впізнали їх на відеозаписах камер спостереження, та вказали на обставини затримання цих осіб.

Свідок ОСОБА_6, яка працює відео-оператором у ТОВ "ОМЕГА", також вказала на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як на осіб, які неодноразово крали товар у магазині, здебільшого продукти харчування та пральні засоби. При цьому свідок підтвердила, що бачила як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняють викрадення товару з магазину як поодинці, так і спільно.

Крім того, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі і разом з ОСОБА_2, суд у вироку послався на досліджені під час судового розгляду відеозаписи з камер відеоспостереження від 23 травня, 09, 11, 12 червня 2020 року, під час перегляду яких свідок ОСОБА_8 підтвердив, що на відео зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 крадіжок, яких він чітко впізнав.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначених кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував її дії за 185 ч. 2 та ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України (4651-17) дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України у вироку зазначено формулювання обвинувачення ОСОБА_1, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінальних правопорушень.

Вирок суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України.

Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційних скарг обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_17, належним чином перевірив викладені у них доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженої, про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні як окремо, так і разом із ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 2, ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України, апеляційний суд вказав, що такий висновок підтверджується показаннями свідків у кримінальному провадженні і сукупністю досліджених та проаналізованих судом першої інстанції інших доказів, зокрема відеозаписами з камер спостереження. Апеляційний суд визнав безпідставними доводи сторони захисту про те, що допитані свідки є зацікавленими особами, належним чином обґрунтувавши своє рішення.

Мотивував апеляційний суд і підстави, з яких визнав необґрунтованими доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він у період з 23 травня 2020 року по 19 червня 2020 року знаходився в реабілітаційному центрі, а також доводи обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що вона також перебувала в реабілітаційному центрі у період з 02 червня 2020 року до 19 червня 2020 року, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженої. Надаючи оцінку таким доводам апеляційних скарг, апеляційний суд послався на показання допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які пояснили, що ОСОБА_1 мала змогу залишати центр у будь-якій час, так як він не є закритого типу, а ОСОБА_2 не зміг надати чіткі пояснення суду першої інстанції щодо місця розташування центру, його найменування та надати будь-які відомості, які могли би підтвердити даний факт.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Доводи касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 про суворість призначеного їй покарання, неврахування ряду обставин, що пом`якшують покарання, а також вимога про необхідність застосувати до неї положення ст. 75 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного їй покарання.

Приймаючи рішення за доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_17 про неможливість виправлення ОСОБА_1 зі звільненням її від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів, частина з яких є замахом на їх вчинення, дані про особу ОСОБА_1, яка вчинила злочин проти власності, не працевлаштована, незаміжня, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб не має, раніше неодноразова притягувалась до кримінальної відповідальності, в тому числі за аналогічні злочини, за місцем мешкання характеризується посередньо, та дійшов до обґрунтованого висновку про те, що призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на строк 4 років 6 місяців є достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_1, апеляційним судом встановлено не було.

Крім того, судами обох інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судима та за останніми двома вироками Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2020 року та Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2020 року до неї застосовувалися положення ст. 75 КК України, проте, вона скоїла нове кримінальне правопорушення в період іспитового строку, у зв`язку із чим, відповідно до ст. 78 ч. 3 КК України їй було призначено покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі засудженої ОСОБА_1 та які, на її думку, дають підстави для застосування до неї положень ст. 75 КК України, належним чином були враховані апеляційним судом і їм була дана відповідна належна оцінка.

Призначене ОСОБА_1 апеляційним судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 420 КПК України.

Обставин, які б відповідно до ст. 66 КК України пом`якшували покарання ОСОБА_1, про що вона зазначає у касаційній скарзі, судом першої інстанції встановлено не було, не вбачається таких і за матеріалами кримінального провадження, а будь-яких даних про їх наявність засудженою ОСОБА_1 в касаційній скарзі не зазначено та до касаційної скарги не додано.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України та її звільнення від відбування покарання з випробуванням за доводами касаційної скарги засудженої колегія суддів не знаходить.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації її дій.

За таких обставин, суд вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог ст.ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України (4651-17) .

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги засудженої ОСОБА_1, скасування вироків судів обох інстанцій та застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2021 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 - без задоволення.