Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Наумчук М.В.,

представника відповідача Кривенка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НП "Сіті Бост" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НП "Сіті Бост" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року,

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НП "Сіті Бост" (далі - ТОВ "НП "Сіті Бост") звернулося до суду першої інстанції з позовом в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ) від 31.10.2014 року № 151126552201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів про те, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю "НП "Сіті Бост" та товариством з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтингова компанія "Зевс" не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірними. Наявність у позивача виписаних контрагентом податкових накладних та інших документів, за відсутністю реального вчинення господарських операцій у спірних правовідносинах не надають позивачу право на формування податкового кредиту.

Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково. У доводах касаційної скарги зазначає, що ним подані всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та контрагентом, а тому ним правомірно сформовано податковий кредит.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "НП "Сіті Бост" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Юридично-консалтингова компанія "Зевс" за період з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "НП "Сіті Бост" вимог п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 133148,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 16.10.2014 року № 969/26-55-22-01/37635747 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 року № 151126552201, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 166435,00 грн., у тому числі: 133148,00 грн. - основний платіж, 33287,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (2755-17) (пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України)

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Отже, в даному випадку, враховуючи специфіку придбаного у контрагента послуг (ремонтно-будівельні роботи), судовими інстанціями перевірялись фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальника виконати обумовлені договорами роботи, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентом з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням, можливість виконати роботи самостійно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "НП "Сіті Бост" (Замовник) та ТОВ "Юридично-консалтингова компанія "Зевс" (Підрядник) укладено договір підряду від 05.05.2014 року № 140511.

Відповідно до умов вказаного договору "Замовник" доручає, а "Підрядник" зобов'язується виконати та здавати в установлені даним Договором строки будівельно-ремонтні роботи на об'єкті "Замовника".

Згідно п. 2.1 вказаного Договору, вартість Договору визначається Соронами в Договірних цінах та пональних кошторисах, що є невід'ємними додатками до даного договору.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору надано до суду ряд податкових накладних ТОВ "Юридично-консалтингова компанія "Зевс", які ТОВ "НП Сіті Бост", відповідно до данних "Реєстр отриманих та виданих податкових накладних" від 16.06.2014 року № 9034032341, включено до складу податкового кредиту за травень 2014 року. зазначені податкові накладні підписані ОСОБА_6

Вищевказані роботи були ТОВ "НП Сіті Бост" оплачені у повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими документами.

В бухгалтерському обліку ТОВ "НП Сіті Бост" по фінансово-гоподарським відносинам "Юридично-консалтингова компанія "Зевс" здійснено відповідні проводки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 14.05.2014 року під час досудового розслідування кримінального провадження № 3201410090000030 від 27.02.2014 ліквідовано "конвертаційний центр", який надавав послуги підприємствам реального сектору економіки з формування незаконного податкового кредиту та переведення безготівкових коштів у готівку на території м. Києва та інших регіонів України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що директор (бухгалтер та засновник) особі ТОВ "Юридично-консалтингова компанія "Зевс" ОСОБА_7, згідно з даними Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві, знаходиться в розшуку за ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ст. 356 Кримінального кодексу України по кримінальних провадженнях № 120121100100001496, № 120121100100001658, №12013110000000432. Згідно з ухвалою суду, міра запобіжного заходу - утримання під вартою.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм матеріального права та встановлених обставин, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Судами попередніх інстанцій не встановлено наявності у контрагента позивача по договору підряду власних або орендованих офісних та складських приміщень, власних, орендованих або залучених транспортних засобів, трудових ресурсів необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності та, зокрема, для виконання спірних операцій.

Наявність платіжних доручень за спірними операціями самі по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не підтверджує реальність господарських операцій у своїй сукупності.

Таким чином, вказані первинні документи, які засвідчують певні юридичні факти, не містять підтвердження реальності господарської операції між позивачем та ТОВ "Юридично-консалтингова компанія "Зевс".

Крім того, аналіз даних податкової звітності контрагента позивача встановив відсутність доказів належної сплати відповідних податків, трудових ресурсів, основних засобів, транспортних засобів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідачем належним чином підтверджено, що контрагент позивача по господарським операціям не мав можливості забезпечити виконання укладеного з позивачем договору підряду, господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які б у повній мірі відображати зміст господарської операції та її вартісні показники, а тому у позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку та податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.10.2014 року № 151126552201 винесено правомірно.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231, 254 КАС України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НП "Сіті Бост" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2015 року у справі № 826/3648/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Повний текст виготовлено 08.09.2016 року.