202/2224/19 Про відкрите викрадення чужого майна із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для потерпілого, скоєне за попередньою змовою групою осіб із проникненням до житла та із корисливим мотивом - 27.09.2022 Прийняття

головуючогоОСОБА_5,суддівОСОБА_6, ОСОБА_7,за участю: секретаря судового засідання прокурора ОСОБА_8., ОСОБА_9,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2021 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м Дніпра.

Обставини справи

1. Оскарженим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років і на підставі частини 1 статті 71 КК за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

2. Суд визнав доведеним, що 28 листопада 2018 року приблизно о 17:30 засуджений за попередньою змовою з невстановленою особою проник до квартири АДРЕСА_1 . В цей час до квартири зайшов ОСОБА_2, якого засуджений вивів з квартири. Згодом до квартири прийшла ОСОБА_3, яка побачила грабіжників, після чого вони покинули квартиру, викравши 3000 доларів США, 1000 євро та 5000 грн, а також мобільний телефон марки "ASUS" вартістю 2100 грн, а всього майна потерпілої ОСОБА_4 на суму 123 253,62 грн.

3. Апеляційний суд залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), просить скасувати оскаржені рішення та закрити кримінальне провадження.

5. Захисник вважає, що винуватості засудженого не доведено належними та допустимими доказами. Зазначає, що суди здійснили судовий розгляд неповно, не дали належної оцінки доказам, неправильно встановили фактичні обставини справи і постановили рішення, які не відповідають вимогам статті 370 КПК.

6. Сторона захисту стверджує, зокрема, що:

- обвинувачення ґрунтується лише на суперечливих та неодноразово змінених показаннях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2, у тому числі щодо наявності в грабіжника на обличчі шраму, якого немає у ОСОБА_1 ;

- протокол огляду місця події від 28 листопада 2018 року складено з порушеннями статей 104, 105, 106 КПК, зокрема в частині обставин вилучення та упакування речових доказів;

- вилучені в ході проведення огляду місця події докази сфальсифіковані, оскільки на експертизу було надано 5, а не 6 слідів пальців, як вказано в протоколі огляду місця події;

- висновок експерта від 25 січня 2019 року № 304/19 є неналежними та недопустимим доказом, оскільки вартість викраденого телефону була визначена без його безпосереднього дослідження;

- відсутні докази щодо суми викрадених грошових коштів в різних валютах;

7. Також захист вважає, що апеляційний суд не дав належної оцінки зазначеним порушенням і всупереч вимогам частини 3 статті 404 КПК не розглянув клопотання про дослідження в судовому засіданні речових доказів (слідів папілярних узорів та дактилоскопічної карти ОСОБА_1 ), тому його ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК.

Позиції учасників касаційного розгляду

8. Захисник направив до Суду заяву, в якій просив здійснити касаційний розгляд без його участі.

9. У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту та просив залишити оскаржені судові рішення без зміни, вважаючи їх законними й обґрунтованими.

10. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

11. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню.

12. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно із частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення касаційна інстанція має керуватися статтями 412- 414 КПК.

13. Суд нагадує, що касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.

14. Суд вважає, що висновок про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до статті 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності для прийняття рішення.

15. Доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколу огляду місця події, показань свідків, висновку експерта щодо вартості телефону та інших доказів (пункт 6 вище) не ґрунтуються на правилах допустимості доказів, а стосуються оцінки їх достовірності. Також всі ці докази є очевидно належними в значенні статті 85 КПК, оскільки прямо стосуються предмета доказування у цій справі.

16. Суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які під час допиту у судовому засіданні впевнено заявляли, що впізнають засудженого як особу, яку бачили в квартирі під час пограбування. Суд також врахував, що під час досудового розслідування ці свідки впевнено впізнали засудженого на пред`явлених фотознімках. Суд також навів у вироку мотиви, з яких він не вважав вказівку потерпілої ОСОБА_4 в заяві про вчинення злочину особою зі шрамом на обличчі, обставиною, що спростовує достовірність показань свідків в суді.

17. Суд також погоджується з судом першої інстанції у тому, що обставини справи не дають підстав для визнання недопустимим протоколу огляду місця події від 28 листопада 2018 року. Ця слідча дія проведена з дотриманням вимог статті 233 КПК в присутності понятих. Протокол з додатками оформлено без істотних порушень вимог статей 104 та 105 КПК.

18. Доводи касаційної скарги про фальсифікацію слідів пальців рук, вилучених на місці події та наданих на експертизу, є непереконливими. В ході судового розгляду суд першої інстанції з`ясував, що відбитки пальців рук на 4 липких стрічках були отримані в ході огляду місця події відповідно до вимог КПК (4651-17) у присутності понятих та належним чином упаковані та опечатані. Виявлені експертом неточності у кількості слідів папілярних візерунків були усунуті слідчим на стадії досудового розслідування шляхом повторного звернення з клопотанням до слідчого судді, який постановив ухвалу про проведення трасологічної експертизи п`яти слідів на чотирьох липких стрічках. Як видно з дослідницької частини висновку упакування об`єктів не порушено, що свідчить про відсутність несанкціонованого доступу до них.

19. Сума викрадених грошових коштів була встановлена судом на підставі показань потерпілої ОСОБА_4, яка пояснила джерело їх походження і підтвердила відповідними документами.

20. Вартість телефону "ASUS" визначено експертом за результатами співставлення інформаційних даних отриманих з мережі Інтернет. Методика дослідження докладно викладена у висновку від 25 січня 2019 року № 304/19. Повноваження та компетентність експерта сторона захисту не оспорювала. Належність телефону потерпілій ОСОБА_4 чи свідку ОСОБА_3 не впливає кваліфікацію дій засудженого.

21. Отже, суд першої інстанції з`ясував усі передбачені статтею 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, і обґрунтовано визнав отримані докази достатніми для встановлення події злочину та винуватості засудженого. У Суду немає підстав ставити під сумнів оцінку судами попередніх інстанцій достовірності доказів, а також їх достатності для висновку про винуватість засудженого.

22. Встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення отримали правильну правову кваліфікацію за частиною 3 статті 186 КК.

24. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційній скарзі захисника, які переважно повторюються в його касаційній скарзі. Зміст ухвали відповідає вимогам статті 419 КПК.

25. Таким чином, Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.