Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Стас Л.В.

- Турецької І.О.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0000232201 від 18.05.2011 року в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 341 087,69 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 85 271,92 грн.

В обгрунтування позову зазначив, що визначення податковим органом зобов'язання з ПДВ є протиправним, оскільки техніка, яка передавалась за договорами фінансового лізінгу, вилучалась позивачем примусовими силами за несвоєчасну сплату лізингових платежів, а боржники відмовились видавати податкові накладні та підписувати акти прийому-передачі.

Позивач стверджує, що, звернувшись до податкового органу з відповідною скаргою, Товариство правомірно сформувало податковий кредит в сумі 341 087,69 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» ставить питання про скасування судового рішення з ухваленням нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси здійснено планову виїзну перевірку ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено Акт № 2763/22-1/31502612 від 10.05.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.4.4 ст.4, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на 358 420 грн.

Порушення, на думку податкового органу, полягало у тому, що при вилученні майна з користування лізінгоодержувачів (ТОВ «МЕТСНАБПРОДТОРГ-СЕРВІС», ПП ФІРМА «ВІКТОРІЯ-С», ПП « ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕСТІКОН», ТОВ «ДЕНКОН») у лютому, липні, жовтні 2009 року та у квітні 2010 року, Товариством відповідні суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними, включено до складу податкового кредиту у січні, травні 2010 року, тобто в інших податкових періодах та не надано своєчасно скарги на контрагентів до ДПІ.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 0000232201 від 18.05.2011 року, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 448 025 грн., з яких 358 420 грн. - за основним платежем, 89 605 грн. - за штрафними санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган правомірно визначив позивачеві податкове зобов'язання з ПДВ, оскільки останній не скористався своїм правом на податковий кредит у відповідному податковому періоді, а подав скарги на контрагентів, які відмовились видавати податкові накладні, і інших звітних періодах.

Проте колегія суддів такий висновок вважає помилковим, при цьому зазначає наступне.

Відповідно до пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі.

У разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 цього Закону.

Як зазначено у листах ДПА України від 23.03.2009 року № 2558/6/16-1515-26 (v2558225-09) та № 5945/7/16-1517-26, від 05.02.2010 року (v2558225-09) № 1156/6/16-1515-26 (v1156225-10) та № 2332/7/16-1517-26 (v2332225-10) , повернення об'єкту фінансового лізінгу, у тому числі і у разі вилучення лізингодавцем предметів фінансового лізінгу у випадку розірвання договору фінансового лізінгу до моменту закінчення його дії (зокрема через несплату лізингових платежів), з метою оподаткування податком на додану вартість для лізингоотримувача є об'єктом оподаткування (пп.3.2.2 п.3.2 ст.3 ЗУ «Про податок на додану вартість» (далі - Закон)) і оподатковується податком на додану вартість у загальновстановленому порядку.

База оподаткування такої операції визначається відповідно до п.4.1 ст.4 Закону виходячи із звичайної ціни обєкта лізингу, що сформувалася на момент такого повернення, але не менше первинної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (лізингоотримувача по розірваному договору фінансового лізингу) складається податкова накладна у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю (лізингодавцю по розірваному договору фінансового лізингу) та є підставою для нарахування ним податкового кредиту за умови використання отриманого (повернутого) об'єкта фінансового лізингу в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (підпункти 7.4.1 та 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Відповідно до абз.2 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням умов договору лізінгоодержувачами - ТОВ «МЕТСНАБПРОДТОРГ-СЕРВІС», ПП ФІРМА «ВІКТОРІЯ-С», ПП « ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕСТІКОН», ТОВ «ДЕНКОН»), позивачем проведено повернення майна з фінансового лізингу у лютому та липні 2009 року, жовтні 2009 року та у квітні 2010 року відповідно.

Оскільки лізінгоотримувачи відмовились виписати податкові накладні та підписати акти прийому-передачі майна, позивач в податкових деклараціях за січень та травень 2010 року включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями з повернення об'єктів фінансового лізингу, додавши заяви зі скаргами на постачальників (лізингоотримувачів).

Колегія суддів зазначає, що у разі коли платник податку не отримує належним

чином оформленої податкової накладної і в установленному законом порядку звертається до податкового органу з відповідною скаргою, то він, відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення суми ПДВ, розрахованої з урахуванням звичайної ціни обєкта лізингу, що сформувалася на момент такого повернення, але не менше первинної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому він звернувся до податкового органу зі скаргою на постачальника товару (лізингоотримувача по розірваному договору фінансового лізингу).

Нереалізація покупцем товару такого права, у разі наявності факту відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або факту порушення продавцем порядку заповнення податкової накладної у тому звітному періоді, в якому відбулось повернення об'єкту фінансового лізингу, не може позбавити його права сформувати податковий кредит із сум податків, сплачених (нарахованих) протягом певного звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, у податковому періоді, в якому було подано відповідну скаргу до податкового органу, оскільки закон забороняє включати до складу податкового кредиту сплачений (нарахований) податок на додану вартість, не підтверджений податковими накладними.

Нереалізація позивачем права, передбаченого п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та формування податкового кредиту у періоді, в якому подано скаргу до ДПІ, фактично не призвело до заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту у будь-якому звітному періоді.

Крім цього колегія суддів вважає, що доводи податкового органу про недоведеність факту сплати позивачем податку на додану вартість не можуть свідчити про неправомірність формування податкового кредиту, оскільки зі змісту п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що податковий кредит звітного періоду може бути складено не тільки із сплачених, але й із нарахованих сум податків протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів. Право на податковий кредит виникає за правилом однієї з визначених у законі подій, зокрема на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Нарахування податкового кредиту не обмежується сплатою податку на додану вартість виключно у цьому ж податковому періоді. Фактичною сплатою податку на доладну вартість обмежується лише право на отримання бюджетного відшкодування.

Також є необгрунтованою позиція податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на податковий кредит у зв'язку з не підтвердженням позивачем факту сплати податку на додану вартість до бюджету постачальниками товару.

Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) не ставить право на податковий кредит в залежність від факту підтвердження покупцем сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару.

Платник податку на додану вартість (покупець товару), який дотримався вимог Закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань до бюджету постачальниками товару, отримувати документальне підтвердження такої сплати та в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за відсутності вказаного документального підтвердження.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому ухвалене по справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про часткове скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою позов ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-ліз» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0000232201 від 18.05.2011 року в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 341 087,69 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 85 271,92 грн.

постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.