Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Бєлицької І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуєво" до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року,

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуєво" (далі - ТОВ "Чугуєво") звернулося до суду першої інстанції з позовом в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області № 0000512201 від 08.08.2013 року та № 0000462201 01.11.2013 року; визнати протиправною бездіяльність щодо не своєчасного надіслання на адресу ТОВ "Чугуєво" податкового повідомлення-рішення № 0000452201 від 01.11.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 08.08.2013 року № 0000512201 щодо нарахування ТОВ "Чугуєво" штрафних санкцій у сумі 119000,00 грн. за порушення вимог податкового законодавства з регулювання обігу готівки;

- визнано протиправною бездіяльність Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо не своєчасного надіслання на адресу ТОВ "Чугуєво" податкового повідомлення-рішення № 0000452201 від 01.11.2013 року;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковим органом неправомірно застосовано штрафні фінансові санкції за порушення вимог податкового законодавства з регулювання обігу готівки. Крім того, податковим органом всупереч вимог Порядку направлень органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236 (z2135-12) , було направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000452201 від 01.11.2013 року лише 22.04.2014 року, що є ознакою бездіяльності ДПІ щодо виконання обов'язку направлення податкового повідомлення-рішення не пізніше наступного дня пілся його винесення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, з урахуванням ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року про виправлення описки, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позовних вимог: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області від 08.08.2013 року № 0000512201 та № 0000452201 від 01.11.2013 року.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що позивачем належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентами "Дніпропетровська ОЗА", ТОВ "Агроілдер-2010", ПП "Мінераліз", ТОВ "Будмантаж "Колос", ТОВ "НК "Днєпр Петроліум", ТОВ "Донроста-компані" ТОВ, "Авеста-Олеум", ТОВ "Форма уран". В іншій частині погодився з висновками суду першої інстанції.

Східно-Дніпровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області замінено правонаступником Східно-Дніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Не погоджуючись із рішеннями судів у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства було встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 273423 грн., що призвело до заниження ПДВ на дану суму по загальних деклараціях з ПДВ. В ході перевірки не було встановлено факту поставок товарів та встановлено відсутність об'єктів оподаткування, також не було підтверджено правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за відповідні звітні періоди. Також, перевіркою було встановлено не оприбуткування (неповне та/або часткове) оприбуткування ТОВ "Чугуєво" у касах готівки, чим порушено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Отже податкові повідомлення-рішення № 0000512201 та № 0000452201 винесені правомірно та підстави для їх скасування і задоволення позову відсутні.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ТОВ "Чугуєво" зареєстровано Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 15.03.2001 року та відповідно до Свідоцтва № 200135289 серії НБ № 041155 про реєстрацію сільського-господарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 29.03.2001 року є платником податку на додану вартість.

У період з 11.07.2013 року по 19.07.2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Чугуєво" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2010 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт № 392/22/30927211 від 23.07.2013 року.

У вказаному акті зазначено про порушення позивачем вимог пп. 7.2.6, п.7.2, пп 7.4.1, пп 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 185.1 ст.185 та п.187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого: було занижено податок на додану вартість по бюджетній декларації в сумі 273427 грн., в т.ч. по податкових періодах: серпень 2010 року 5288 грн., жовтень 2010 року 383 грн., листопад 2010 року 37396 грн., березень 2011 року 352 грн., серпень 2011 року 61910 грн., вересень 2011 року 20000 грн., жовтень 2011 року 13206 грн., березень 2012 року 26834 грн., квітень 2012 року 320 грн., вересень 2012 року 107651 грн., жовтень 2012 року 83 грн.; завищено податок на додану вартість по скороченій декларації в сумі 757279 грн.; занижено від'ємне значення по скороченій декларації в сумі 39187 грн.; п.2.2, п.2.6 розділу 2 Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", а саме несвоєчасне оприбуткування готівки в касі підприємства у сумі 23800,00 грн.; п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України в частині завищення сум ПДВ, які віднесено до податкових зобов'язань додатку 2 до скороченої декларації з податку на додану вартість по періодах: листопад-грудень 2011 року, лютий 2012 року, грудень 2012 року та лютий 2013 року по взаємовідносинам з підприємствами-покупцями. Зазначені висновки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 08.08.2013 року № 0000512201 щодо нарахування ТОВ "Чугуєво" штрафних санкцій у сумі 119 000,00 грн. за порушення вимог податкового законодавства з регулювання обігу готівки та № 0000452201 щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 341779,00 грн., з яких 273423,00 грн. - за основним платежем та 68386,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем була подана скарга, за результатами розгляду якої Головним управлінням Міндоходів Дніпропетровській області було прийнято рішення від 15.10.2013 року № 3173/10/04-36-10-04-09, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013 року № 0000512201 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013 року № 0000462201 в частині збільшення грошового зобов'язання ТОВ "Чугуєво" з штрафної санкції по податку на додану вартість у сумі 87,00 грн., а у частині залишено зазначене рішення без змін, а скаргу - без задоволення, у зв'язку із чим податковим органом прийнято нове податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання - № 0000452201 від 01.11.2013 року.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000452201 від 01.11.2013 року, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість" передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Аналогічні положення передбачені і в Податковому кодексі України (2755-17) .

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ "Дніпропетровська ОЗА", ТОВ "Агроілдер-2010", ПП "Мінераліз", ТОВ "Будмантаж "Колос", ТОВ "НК "Днєпр Петроліум", ТОВ "Донроста-компані", ТОВ "Авеста-Олеум", ТОВ "Форма уран".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП "Мінераліз" (Продавець) та ТОВ "Чугуєво" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 93 ДФ від 15.11.2010 року, предметом якого є купівля - продаж нітроамофоски у кількості 62,5 т.

Відповідно до умов Договору поставки № 2-3 від 01.03.2011 року, укладеного між ТОВ "Агролідер-2010" (Продавець) та ТОВ "Чугуєво" (Покупець), постачальник зобов'язується проводити поставку запасних частин.

Згідно умов договору № 135 купівлі-продажу від 20.07.2011 року укладеного між ТОВ "Будмонатж "Колос" (Продавець) та ТОВ "Чугуєво" (Покупець) постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а саме: комплект обладнання, норія, комплект металоконструкцій.

Також, між ТОВ "Будмонатж "Колос" (Виконавець) та ТОВ "Чугуєво" (Замовник) було укладено договір № 136 від 20.07.2011 року на підрядні роботи, предметом якого є виконання на майдані замовника робіт по збірці, пуско-налагодженні та здачі в експлуатацію зерноочисного комплекса.

Предметом договорів № 0096-Х від 21.02.2012 року, № Е-0072-Х від 13.09.2012 року, № Е-0023-Х від 15.05.2012 року та № Е-0040-Х від 14.06.2012 року, № Е-0087-Х від 17.10.2012 року укладених між ТОВ "Чугуєво" (Замовник) та ТОВ "Дніпропетровська ОЗА" (Виконавець), є надання послуг щодо формування обмінних файлів складної конфігурації у форматі xml.

Відповідно до умов Договору поставки № 124 від 04.06.2010 року, укладеного між ТОВ "Авеста-Олеум" (Постачальник) та ТОВ "Чугуєво" (Покупець), постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти: бензин, дизпаливо, масла технічні, мастила, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору. На підставі даного договору позивачем, зокрема, було придбано 4904,00 л. бензину А-92.

За умовами договору поставки № 95 від 06.10.2011 року, укладеного між ТОВ "Фірма Уран" (Постачальник) та ТОВ "Чугуєво" (Покупець), постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти : бензин, дизпаливо, масла технічні, мастила, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору. На підставі даного договору позивачем, зокрема, було придбано 9045,00 л. дизельного палива.

Також, між ТОВ "НК "Днєпр Петроліум" (Постачальник) та ТОВ "Чугуєво" (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №НК120243 від 16.02.2012 року, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору. На підставі даного договору позивачем, зокрема, було придбано 9470,00 л. дизельного палива, 7230,00 л. бензину А-92, 4580,00 л. бензину А-76

Крім того, між ТОВ "Донроста-компані" (Постачальник) та ТОВ "Чугуєво" (Покупець) було укладено договір № 136 від 20.07.2011 року поставки, предметом якого є купівля-продаж нафтопродуктів: бензин, дизпаливо, масла технічні, мастила. На підставі даного договору позивачем, зокрема, було придбано 17553,00 л. (вересень 2012 року), 15794,00 л. (липень 2012 року), 9144,00 л. (липень 2012 року), 16774,00 л. (червень 2012 року) дизельного палива, 7630,00 л. бензину А-92.

Позивачем, на підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів, реальності здійснення господарських операцій, правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з вищевказаними контрагентами, подано суду копії: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, витягів з реєстру отриманих та виданих податкових накладних, платіжних доручень, довіреностей на отримання ТМЦ, дорожніх листів вантажного автомобіля типової форми №4-С, актів здачі-прийняття послуг, рахунків-фактур, паспортів якості, сертифікатів відповідності,

Крім того, позивачем було подано докази обліку та використання закуплених запасних частин, зокрема було надано лімітно-забірні картки (спеціалізована форма №117-АПК, далі скорочено "ЛЗК") згідно з якими запасні частини видавалися співробітникам (водіям) для проведення відповідних ремонтних робіт. Також, в матеріалах справи містяться докази замовлення, оплати отримання та використання позивачем у власній господарській діяльності всіх закуплених запасних частин.

Згідно актів списання №9, 10 та обліку рахунків по міндобривам за 2010 рік (грудень) та 2011 рік (травень) встановлено, який обсяг міндобрив, а саме нітроамофоски (відповідно до паспорту №598 NPK 16:16:16) зберігався на складі позивача станом на 01.12.2010 року (до закупки), 01.01.2011 року (після закупки) та станом на 01.06.2011 року (після використання), а також підтверджено рух міндобрив та їх використання.

Додатково на підтвердження факту придбання, транспортування та використання позивачем у власній діяльності паливно-мастильних матеріалів та нафтопродуктів були додатково приєднані докази на оприбуткування, обліку та використання закуплених ПММ на підприємстві. Зокрема до матеріалів справи були приєднані лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей типової форми сільгоспоблік ВЗСТ -1 за 2010, 2011, 2012 рік, дорожні листки вантажного автомобіля типової міжвідомчої форми № 4-п за цей же період і облікові картки тракториста-машиніста сільгоспоблік № 876 (Т.2, а.с. 94 - 242, Т.3, а.с. 1 - 204). Також, в матеріалах справи містяться докази, а саме тимчасові реєстраційні талони та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (Т.3, а.с. 205 - 222), які підтверджують наявність у позивача вказаних транспортних засобів, які використовувалися у господарській діяльності і заправлялися закупленими ПММ в 2010, 2011, 2012 роках. Крім того, витягом з журналу обліку по рахунках "Паливно-мастильні матеріали" за 2010, 2011, 2012 роки підтверджено дати та обсяг оприбуткування ПММ та їх витрачання в господарській діяльності. Транспортування всіх закуплених позивачем ПММ здійснювалися силами постачальників шляхом залучення спеціалізованого транспорту. Зберігання закуплених ПММ здійснювалося позивачем в спеціальних цистернах, що розміщені на території позивача. Наявність у позивача складу паливно-мастильних матеріалів підтверджено під час судового розгляду свідоцтвом про реєстрацію потенційно небезпечного об'єкта, виданим Державним департаментом СФД, реєстраційний номер ПНО-01.12.2008.0017930 (термін дії з 17.04.2008 по 17.04.2013).

Позивач здійснював оплату за отримані товари/роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Судом апеляційної інстанції інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Дніпропетровська ОЗА", ТОВ "Агроілдер-2010", ПП "Мінераліз", ТОВ "Будмантаж "Колос", ТОВ "НК "Днєпр Петроліум", ТОВ "Донроста-компані" ТОВ "Авеста-Олеум", ТОВ "Форма уран", оскільки реальність виконання взятих зобов'язань за укладеним договорами, підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаних товарів та послуг (робіт) товарів у господарській діяльності позивача.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, яким встановлено їх відсутність за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не була позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані.

Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000512201 від 08.08.2013 року, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно акту перевірки № 392/22/30927211 від 23.07.2013 року, підставою для прийняття вищезазначеного податкового повідомленні-рішення стало несвоєчасне оприбуткування позивачем готівкових коштів в касі підприємства на загальну суму 23800,00 грн., а саме згідно банківської квитанції від 06.10.2011 року ПАТ КБ "Приватбанк" директором товариства отримано готівкові кошти на суму 23800,00 грн., які оприбутковані до каси підприємства 05.10.2011 року.

Відповідно до п. 2.2 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в України", затвердженого Постановою Національного банку України 15.12.2004 року № 637 (z0040-05) (далі - Положення, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно з п. 2.6 Положення вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно платіжного доручення № В1007ТТ8LQ від 06.10.2011 року, виписки по рахунку на 05.10.2011 року, копії чеку про здійснення операції (зняття готівки) 06.10.2011 року із відміткою " 05.10.2011р.", листа ПАТ КБ "Приватбанк" від 14.08.2013 року про помилково проставлений штамп " 05.10.2011р.", копії сторінок касової книги, видаткових касових ордерів з 03.10.2011 року по 07.11.2011 року, свідчить про допущення помилки касиром банку та, як результат, допущення помилки головним бухгалтером ТОВ "Чугуєво". Тобто, була допущена технічна помилка, що виключає можливість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій передбачених Указом Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" (436/95) .

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність зазначеного податкового повідомлення рішення відповідача.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

Касаційну скаргу Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 804/15979/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Повний текст виготовлено 08.09.2016 року.