507/1603/15-к Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, скоєне на ґрунті виниклих неприязних відносин - 08.09.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160360000173, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 12 січня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та виправдано в зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Вироком Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року виправдувальний вирок суду першої інстанції скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 21 квітня 2014 року приблизно о 16:40 год, перебуваючи біля магазину, розташованого по вул. Кірова в смт. Любашівка Одеської області, в ході раптово виниклої сварки з потерпілим ОСОБА_2, умисно наніс один удар ногою останньому в область голови, від чого потерпілий впав на землю, після чого ОСОБА_1 наніс ще декілька ударів ногою в область голови ОСОБА_2, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді, в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи, що стосуються невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду та не погоджується з оцінкою апеляційним судом доказів. Вказує, що у нього не було умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому та вважає, що його дії містили ознаки необхідної оборони.

Під час касаційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор під час касаційного розгляду вважав, що підстав для задоволення касаційних вимог засудженого немає, а тому просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, крім іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Статтею 370 КПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення виходячи з наступного.

Так, перевіряючи матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 касаційним судом установлено, що вироком Любашівського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2014 року останнього було виправдано за аналогічним обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, в зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

На зазначений вирок прокурором прокуратури Любашівського району Одеської області та потерпілим ОСОБА_2 були подані апеляційні скарги з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31 серпня 2015 року апеляційні скарги було задоволено частково і вказаний вирок щодо ОСОБА_1 скасовано з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які на думку суду, перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а саме, з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 409 та ст. 412 КПК України.

Тобто, підставою скасування випрадувального вироку суду щодо ОСОБА_1 були істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а не необґрунтованість виправдання останнього.

За результатом нового розгляду кримінального провадження, Любашівським районним судом Одеської області 12 січня 2018 року було постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та виправдано, в зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Проте вироком Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року зазначений виправдувальний вирок суду першої інстанції скасовано та ухвалено новий, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях наголошував на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи мають дотримуватися вимог статей 409, 416 та 421 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК України при новому розгляді допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Вказані вимоги кримінального процесуального закону спрямовані на забезпечення правової визначеності для обвинуваченого шляхом встановлення законодавчої заборони погіршення його становища під час нового розгляду в суді першої інстанції після скасування апеляційним судом попереднього судового рішення місцевого суду.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 23 вересня 2019 року (провадження № 51-7543кмо18, справа № 728/2724/16-к) посилається на те, що вказана норма (ч. 2 ст. 416 КПК України) розташована в тексті кримінального процесуального закону одразу після норми, що визначає підстави для скасування апеляційним судом вироку чи ухвали суду й призначення нового розгляду в суді першої інстанції (ч. 1 ст. 415 КПК України), а також норми, що забороняє апеляційному суду при призначенні нового розгляду у суді першої інстанції вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Таке розташування вказаних правових норм указує на те, що законодавець свідомо сформулював їх саме в такій, а не іншій редакції. Відтак положення ч. 2 ст. 416 КПК України мають тлумачитися буквально, зокрема, як такі, що відображають чіткий намір законодавця визначити вичерпний перелік випадків, коли при новому розгляді суд першої інстанції може застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. При цьому положення ч. 2 ст. 415 КПК України не слід розглядати як такі, що дозволяють зробити виключення з указаного правила, оскільки законодавець мав можливість (якщо б мав такий намір) включити в текст ч. 2 ст. 416 КПК України вказівку на те, що застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання при новому розгляді в місцевому суді можливе, також, у випадку скасування вироку чи ухвали суду першої інстанції з підстав, передбачених у ст. 415 КПК України.

Системний аналіз вказаних вище норм кримінального процесуального законодавства дозволяє зробити висновок, що вони мають в однаковій мірі застосовуватися як під час нового розгляду після скасування вироку за необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, так і під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку.

Таким чином, зважаючи на вказані в ухвалі Апеляційного суду Одеської області від 31 серпня 2015 року підстави скасування виправдувального вироку Любашівського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2014 року, під час нового розгляду кримінального провадження апеляційний суд, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 416, ст. 421 КПК України був позбавлений процесуальної можливості ухвалити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1 . Однак, всупереч зазначеному та в порушення наведених норм кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1, визнав його винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та засудив.

Тому, вирок апеляційного суду не можна вважати законним і обґрунтованим, оскільки він постановлений з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, в зв`язку з чим, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України він підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 - закриттю, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 436 цього Кодексу.

При цьому, таке рішення узгоджується з висновком щодо правозастосування, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 14 вересня 2020 року (провадження № 51-6070кмо19, справа № 740/3597/17), оскільки в даному конкретному випадку відсутня інша процесуальна можливість усунути допущені судом апеляційної інстанції порушення правил нового розгляду без погіршення становища ОСОБА_1, який вироком суду виправданий в зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Водночас, зважаючи на те, що в касаційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, його касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.