477/1981/17 Про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду - 01.09.2022 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року

м. Київ

Справа № 477/1981/17

Провадження № 51 - 1954 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Слинька С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,

прокурора Нескородяного А.М.,

засудженого ОСОБА_1,

його захисника адвоката Семенюк О.Г.

в режимі відеоконференції,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150230000632 від 23 червня 2017 року, щодо

12015120270000136 від 22 січня 2015 року, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мазурівка Тульчинського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ст. 286 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Семенюк О.Г. на ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 березня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років.

Звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі пункту в) ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Стягнуто із ОСОБА_1 процесуальні витрати на користь Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту та прийнято рішення за цивільними позовами прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області в інтересах Миколаївської міської лікарні швидкої медичної допомоги та потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 березня 2019 року скасовано вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2018 року в частині вирішення цивільних позовів і в цій частині кримінальне провадження направлено на новий розгляд в суді 1 інстанції в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 березня 2021 року заяву захисника Семенюк О.Г. про перегляд вироку Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Семенюк О.Г. - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвали судів обох інстанцій за результатом розгляду її заяви про перегляд вироку суду щодо ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі. Вважає, що суди дійшли до помилкового висновку про те, що висновок експерта за результатами проведення комплексного дослідження з обставин механізму ДТП та транспортної трасології від 22.07.2020 року № 10.1-10.4/025 не є нововиявленою обставиною у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, так як він підтверджує обставину того, що в основу обвинувального вироку покладено висновок експерта № 17-825 від 19.08.2017 року, який складено експертом ОСОБА_5 з використанням невірної методики, а саме - висновки цього експерта ґрунтуються на тому, що в умовах місця пригоди мало місце зустрічне пряме зіткнення транспортних засобів, а фактично воно є зустрічним косим. Вказує про те, що в результаті проведення зазначеної експертизи засудженому ОСОБА_1 стали відомі такі обставини, які мають суттєвий вплив на ухвалений відносно нього вирок, а тому мали бути розглянуті судами як нововиявлені обставини, чого в порушення вимог ст. 459 ч. 2 КПК України зроблено не було. Вважає, що висновок цієї експертизи підтверджує те, що він не винний у ДТП та не повинен нести кримінальну відповідальність за неї. Вказує на істотні порушення вимог процесуального закону судами обох інстанцій під час розгляду її заяви в порядку глави 34 КПК України (4651-17) , що є підставою для їх скасування. Окремо звертає увагу на допущені судами обох інстанцій порушення ст. 6 Європейської конвенції з прав людини в частині того, що недотримано вимог стосовно безсторонності і неупередженості суду, який розглядав справу.

Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Семенюк О.Г. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисника та просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК (4651-17) України, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.

Згідно з вимогами ст. 459 КПКУкраїни судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими, зокрема, є штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності. Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об`єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв`язку з їх невідомістю суду; їх відкриття тільки після вступу вироку у законну силу. Тобто необхідно наявність двох умов для визнання обставини нововиявленою, це обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.

При цьому важливим є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року в справі "Пономарьов проти України" та від 29 жовтня 2015 року в справі "Устименко проти України" неодноразово наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу "res judicata", тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливостями і непереборними обставинами. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення ЕСПЛ від 09 червня 2011 року в справі "Желтяков проти України").

Процедура скасування остаточного рішення передбачає виникнення суттєвих для справи обставин, які раніше не були відомі. Особа, яка порушує питання про скасування, має довести, що не було можливості надати зазначені докази на остаточному розгляді і що вони є суттєвими. Така процедура сама по собі не суперечить вимозі щодо юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від

06 грудня 2005 року в справі "Попов проти Молдови" та рішення ЄСПЛ від

18 листопада 2004 року в справі "Правєдная проти Росії").

У заяві про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, яка надійшла до Жовтневого районного суду Миколаївської області 06 серпня 2020 року, захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Семенюк О.Г., заперечуючи встановлені судами обох інстанцій фактичні обставини події, послалася на висновок експерта за результатами проведення комплексного дослідження з обставин механізму ДТП та транспортної трасології від 22 липня 2020 року № 10.1-10.4/025, отриманий нею в межах розгляду цивільних справ за позовами до ОСОБА_1 щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 22 червня 2017 року. Надаючи оцінку вказаному висновку експерта, захисник у заяві вказала про те, що в результаті його проведення засудженому ОСОБА_1 стали відомі такі обставини, які мають суттєвий вплив на постановлений відносно нього вирок і такі обставини не були відомі раніше. Вважає, що суд першої інстанції фактично поклав в основу доведеності вини ОСОБА_1 неправдиві свідчення водія ОСОБА_3 та висновок експертизи № 17-825 від 19.08.2017 року, який був зроблений з використанням методичних рекомендацій, які не могли бути застосовані під час проведення відповідного дослідження.

Зазначені обставини захисник вважала нововиявленими й достатніми для скасування обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 в порядку передбаченому главою 34 КПК України (4651-17) процедури.

Суд першої інстанції, врахувавши положення ст. 459 ч. 2 п. 1, ст. 84 ч. 2 КПК України, дійшов до висновку про те, що за своєю правовою природою наданий захисником Семенюк О.Г. разом із заявою про перегляд вироку суду першої інстанції за нововиявленим обставинами висновок експерта ОСОБА_8. є новим доказом.

Термін "нові докази" (за умови, якщо такі нові відомості наділені такими властивостями доказу як належність, допустимість та достатність) означає, по-перше, вони не фігурували раніше, містять такі відомості, яких немає у матеріалах кримінального провадження, з ними не ознайомлені учасники судового провадження, відтак, суд нижчого рівня не використав їх для обґрунтування своїх висновків та ухвалення рішення, а, по-друге, такі докази не завжди повинні бути новими та невідомими суду першої інстанції. Може виявитися, що подані учасниками судового провадження докази, суд нижчого рівня безпідставно не дослідив або ж дослідив з порушенням встановленої законом процедури. В такому випадку учасники судового провадження вправі подати до суду апеляційної інстанції нові докази або заявити клопотання про їх витребування. Крім того, у ст. 404 ч. 3 КПК України йдеться і про можливість суду апеляційної інстанції дослідити і оцінити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції.

Таким чином суд першої інстанції зазначив, що не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами виявлення після ухвалення такого рішення доказів, які підтверджують або спростовують факти, досліджені судом. Нові докази можуть слугувати підставою для перевірки судового рішення в апеляційному порядку, але не у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є компромісним вирішенням конфлікту двох концептуальних підходів - необхідності виправлення допущеної судової помилки, що демонструє ефективність системи кримінальної юстиції, та забезпечення стабільності й непохитності судового рішення, що набрало законної сили, тобто додержання принципу правової визначеності.

При цьому провадження за нововиявленими обставинами здійснюється не з метою ревізії судового рішення ? повторного розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення нового рішення (наприклад, для перекваліфікації діяння, пом`якшення чи посилення покарання), а з метою виправлення специфічних за своєю природою судових помилок. Провадження за нововиявленими обставинами, будучи самостійною формою оскарження й перевірки судових рішень, жодним чином не підміняє апеляційного та касаційного провадження, не є їхнім продовженням, відбувається не замість них, а за наявності для цього специфічних підстав. Тож така форма перевірки судових рішень не може мати резервного значення щодо апеляційного та касаційного проваджень.

Окрім того, нововиявлені обставини, будучи юридичними фактами, вказують на специфічні правозастосовчі помилки під час кримінального провадження, що пов`язані з особливими способами їх встановлення.

Неправильний висновок судового експерта як одна з нововиявлених обставин (ст. 459 ч. 2 п. 1 КПК України) повинний бути установлений шляхом: 1) ухвалення та набрання законної сили вироком суду першої інстанції, в якому констатовано умисне перекручення суті проведених експертом дослідів, якщо висновки, яких він дійшов, явно суперечать фактам, встановленим ним же при експертному дослідженні, умисне заперечення встановлених фактів, умисну неправильну оцінку цих фактів, умисне приховування відомостей про факти; 2) постановлення та набрання законної сили ухвалою суду про закриття кримінального провадження і звільнення від кримінальної відповідальності, ухвалою суду про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, за неможливості ухвалення обвинувального вироку; 3) винесення постанови дізнавачем, детективом НАБУ, слідчим, прокурором про закриття кримінального провадження, за неможливості ухвалення обвинувального вироку.

Таким чином, при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами, разом з відповідною заявою суду необхідно надати належне підтвердження того, що висновок експертизи, який покладений в основу вироку є завідомо неправдивим або неправильним внаслідок допущеної помилки, тобто надати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би були встановлені такі факти.

Врахувавши такі положення процесуального закону суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що вказана у заяві захисника Семенюк О.Г. обставина в розумінні ст. 459 КПК України не є нововиявленою, оскільки наданий нею висновок експерта ОСОБА_8. № 10.1-10.4/025 від 22 липня 2020 року не підтверджує того, що висновок експертизи, який покладений в основу вироку відносно ОСОБА_1 є завідомо неправдивий або неправильний внаслідок допущеної помилки. Процесуального рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би були встановлені такі обставини стороною захисту також не надано.

Суд першої інстанції взяв до уваги те, що процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю природою не є повторним розглядом справи по суті, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження і усунення суперечностей та обґрунтовано відхилив клопотання захисника про допит експерта ОСОБА_5, експерта ОСОБА_6, аварійного комісара ОСОБА_7 та експерта ОСОБА_8 . Отже, доводи касаційної скарги захисника про безпідставне відхилення судом її клопотань про допит вказаних осіб є безпідставними.

Перевіривши обставини, на які посилалася захисник Семенюк О.Г. у заяві як на підстави для скасування вироку Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_1, з дотриманням вимог статей 459, 466, 467 КПК України, суд першої інстанції, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов правильного висновку, про те, що вони не є нововиявленими в розумінні вимог ст. 459 КПК Українита залишив заяву захисника про перегляд вироку за нововиявленими обставинами без задоволення. Крім того, суд зазначив, що висновок експерта ОСОБА_8. від 22 липня 2020 року № 10.1-10.4/025 був здійснений не у порядку кримінального провадження, а під час розгляду цивільних позовів потерпілих до ОСОБА_1, тобто не відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду першої інстанції є вмотивованою і обґрунтованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Семенюк О.Г., перевірив викладені у ній доводи, визнав їх безпідставними, належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. При цьому апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що зазначені у заяві захисника Семенюк О.Г. обставини не є нововиявленими відповідно до ст. 459 ч. 2 КПК України. Апеляційний суд зазначив, що будь-яких обставин, які були відсутні в матеріалах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного злочину і могли б бути підставою для перегляду вироку за нововиявленими обставинами, апелянтом не надано.

Ухвала апеляційного суду за змістом відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Доводи касаційної скарги захисника щодо порушення вимог ст. 6 Європейської конвенції з прав людини стосовно безсторонності і неупередженості суду, який розглядав її заяву порядку глави 34 КПК України (4651-17) в судах першої та апеляційної інстанції, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 35 ч. 11 КПК України розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегія суддів для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

Необхідність розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, є вимогою процесуального закону.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області Козаченко Р.В., який 01 жовтня 2018 року ухвалив вирок щодо ОСОБА_1, після отримання для розгляду заяви захисника Семенюк О.Г. про перегляд цього вироку щодо за нововиявленими обставинами, подавав заяву про самовідвід. Проте, ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 06 листопада 2020 року йому було відмовлено у її задоволенні, оскільки закон передбачає можливість перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами саме тим суддею, який це рішення ухвалив, з обов`язком виконати вимоги ст.ст. 462, 427, 429 КПК України та розгляду такої заяви з дослідженням доказів щодо обставин, встановлених в судовому рішення, відповідно до ст. 466 КПК України. Цією ж ухвалою встановлено, що засуджений, його захисник, потерпілий ОСОБА_3 та його представник не висловлювали сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді Козаченка Р.В.

Після чого захисник Семенюк О.Г., посилаючись на ст. 75 ч. 1 п. 4 КПК України подала заяву про відвід судді Козаченка Р.В., у задоволенні якої ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2020 року обґрунтовано було відмовлено. При цьому, щодо самовідводу судді Козаченка Р.В. у цивільній справі, суд зазначив, що він заявлений з приводу повторного розгляду обставин щодо цивільного позову та не стосується кримінального провадження за нововиявленими обставинами.

Заява захисника Семенюк О.Г. про відвід судді Миколаївського апеляційного суду Міняйла М.П. також розглянута відповідно до вимог закону та вмотивованою ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2021 року залишена без задоволення, оскільки захисником не наведено обставин, що виключають участь головуючого судді у даному кримінальному провадженні, визначених положеннями ст.ст. 75, 76 КПК України.

Отже, розгляд заяви захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Семенюк О.Г. про перегляд вироку Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами здійснено із дотриманням вимог глави 34 КПК України (4651-17) та положень ст.ст. 75, 76 КПК України. Заборони участі судді Жовтневого районного суду Миколаївської області Козаченка Р.В. та судді Миколаївського апеляційного суду Міняйла М.П. у розгляді заяви в порядку глави 34 КПК України (4651-17) у вказаному кримінальному провадженні процесуальний закон не передбачає.

За таких обставин, суд вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог ст.ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України (4651-17) .

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника, скасування ухвал судів обох інстанцій та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, не знаходить.

Керуючись ст. ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 березня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката Семенюк О.Г. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук С.С. Слинько