Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Малиніна В.В., Швеця В.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції у Луганській області (далі - ГУЮ у Луганській області), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення боргу по заробітній платі, компенсації за невикористані дні відпустки та за час затримки розрахунку при звільненні за касаційними скаргами представника Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - ГТУЮ у Луганській області), ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2015 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

визнати протиправною бездіяльність ГУЮ у Луганській області, яка виразилася у невиплаті заробітної плати під час звільнення, компенсації за невикористану відпустку за 2014 рік та ненадання відповіді на звернення від 12 січня 2015 року;

стягнути з відповідача 5728,50 грн. заборгованість по заробітній платі, 58840 грн. компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Посилалась на те, що при звільненні, яке мало місце 1 грудня 2014 року, з нею не було проведено повний розрахунок, зокрема не виплачено заробітну плату за вересень - листопад 2014 року, компенсацію за 10 днів невикористаної відпуски. Звернення про проведення повного розрахунку залишилося без відповіді, що свідчить про бездіяльність відповідача, тому ГУЮ у Луганській області повинно компенсувати несвоєчасність розрахунку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що борг по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку не виплачені своєчасно у зв'язку із незаконним захопленням будівлі Луганської обласної державної адміністрації, що мало місце 29 квітня 2014 року. Відповідь на звернення про виплату коштів теж не надіслано з поважних причин.

Донецький апеляційний адміністративний суд рішенням від 8 липня 2015 року постанову окружного суду скасував та ухвалив нову постанову про задоволення позову частково. Стягнуто з ГУЮ у Луганській області на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі в розмірі 3 694,85 грн. У решті в задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд знайшов обґрунтованим позов про стягнення боргу по заробітній платі, оскільки такий ґрунтується на зібраних у справі доказах. В той же час доказів, які б свідчили про не використання позивачкою відпустки, сторонами не надано, тому в цій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, сторони звернулися із касаційними скаргами. При цьому представник відповідача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені апеляційним судом, просить рішення цього суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вказує на те, що порядок погашення заборгованості перед громадянами, які залишилися проживати на тимчасово неконтрольованій території Кабінетом Міністрів не розроблений, що унеможливлює остаточний розрахунок з позивачкою. ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду змінити, задовольнивши позов в повному обсязі, оскільки саме на відповідача як на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Умисні дії посадових осіб ГУЮ у Луганській області призвело до несвоєчасного розрахунку при звільненні..

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, касаційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційних скарг з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, з позивачкою в день звільнення, яке мало місце 1 грудня 2014 року, повний розрахунок проведено не було. Зокрема їй не виплачено заробітну плату за 2014 рік. Згідно довідки від 19.05.2015 р сума боргу за вересень - грудень 2014 р. становить 3694,85 грн.

З урахуванням зазначених обставин та норм матеріального права, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення зазначеної суми. При цьому, як вірно вказано апеляційним судом, зібрані у справі докази свідчать про наявність боргу по заробітній платі на час звільнення ОСОБА_4, який становить 3694,85 грн., а не 5728,50 грн., як того вимагає позивачка. Не визначення Кабінетом Міністрів України порядку реалізації Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" не може бути засадою до не виконання вимог закону про виплату заробітної плати.

Підставою відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбаченої статтею 117 КЗпП України, є склад правопорушення, який включає два юридичні факти - порушення строків розрахунку при звільненні та вина власника (уповноваженого органу).

Ті обставини, які склалися в Луганській області у зв'язку терористичними діями бандитських формувань, що є загальновідомими і не потребують доказуванню, свідчать про відсутність вини відповідача у несвоєчасному розрахунку ОСОБА_4 при звільненні, тому апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та виплати компенсації за невикористану відпустку.

Доводи, викладені в касаційній скарзі позивачки, висновок суду не спростовують і не дають підстав вважати рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права. Зокрема, відповідачем з об'єктивних причин не надано доказів про період невикористання відпуски ОСОБА_4 за 2014 рік Позивачкою теж не наведено обставини, на яких вона ґрунтує вимоги про невикористані дні відпустки за вказаний період.

Не надання відповіді на звернення від 12 січня 2015 року теж пов'язано з поважними причинами. Відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 (875/2014) "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях", повідомлень УДППЗ "Укрпошта" з 27 листопада 2014 року припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з начелених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р (1085-2014-р) місто Краснодон Луганської області відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційні скарги Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанови Луганського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року в частині її чинності та Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.