Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М., Малиніна В.В., Швеця В.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України (далі - ДВС), треті особи: Пенсійний фонд України, управління Пенсійного фонду в Радивілівському районі Рівненської області (далі - УПФ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії направлені на виконання судового рішення за касаційною скаргою позивачки на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

визнати протиправною бездіяльність державного виконавця, допущену при виконанні рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2011 року;

зобов'язати відповідача виконати рішення суду, яким зобов'язано УПФ провести перерахунок і встановити розмір пенсії як інваліду 3 групи виходячи з розміру, визначеного в статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вжити заходів про нарахування і стягнення з боржника, починаючи з дати закінчення тримісячного строку виконання рішення Європейського суду з прав людини і до остаточного розрахунку на цю суму простого відсотку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме у період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Посилалася на те, що рішення національного суду про зобов'язання провести перерахунок і встановити розмір пенсії дотепер залишається невиконаним, що свідчить про протиправну бездіяльність і призводить до втрат державного бюджету з тих підстав, що продовжується нарахування відсотків.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року позовні вимоги задоволено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено бездіяльність, яка виразилася у невиконанні рішення Радивільського районного суду Рівненської області, яким зобов'язано УПФ провести перерахунок і встановити розмір пенсії ОСОБА_4 як інваліду ІІІ групи виходячи з розміру пенсії, визначеної статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому зобов'язано виконати зазначене рішення та вжити заходів щодо нарахування і стягнення з боржника у виконавчому провадженні, починаючи із дати закінчення тримісячного строку виконання рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2014 року та до остаточного розрахунку на цю суму, простого відсотку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме у період несплати, до якої має бути додано три відсотки.

Київський апеляційний адміністративний суд рішенням від 21 липня 2015 року постанову окружного суду скасував у ухвалив нову про відмову в позові з тих підстав, що державним виконавцем судові рішення виконані у спосіб і порядку, передбачений законом.

У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вказує на те, що перерахунок пенсії не виконано в повному обсязі у строки, визначені рішенням Європейського суду з прав людини.

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, касаційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи не у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

При тлумаченні положень, наведених у статтях 2, 6 КАС України, Верховний Суд України в постанові від 6 липня 2016 року (справа № 21-1640а16) вказав на те, що для визначення бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливим є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (606-14) (далі - Закон № 606-XIV (606-14) ). Як зазначено у частині першій статті 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, державним виконавцем відділу примусових виконань рішень ДВС України 29 серпня 2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини, виданого 31 липня 2014 року, яким зобов'язано:

державу - відповідача (Україну) у продовж трьох місяців виконати рішення національних органів, в даному випадку Радивилівського районного суду від 24 лютого 2011 року про визнання протиправними дії УПФ в Радивільському районі щодо відмови ОСОБА_4 у перерахунку пенсії та зобов'язання у проведенні перерахунку і встановленні розміру пенсії як інваліду ІІІ групи виходячи з розміру пенсії, визначеного відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статусу і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

виплатити 2000 євро, в тому числі позивачці, в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсувати судові і інші витрати плюс будь-які податки, що можуть нараховуватися на вище зазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області винесено постанову від 27 листопада 2011 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 15 липня 2011 року про виконання судового рішення Радивільського районного суду про зобов'язання УПФ у проведенні перерахунку і встановленні розміру пенсії ОСОБА_4 як інваліду ІІІ групи, виходячи з розміру пенсії, визначеного відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статусу і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Невиконання саме цього судового рішення призвело до звернення до Європейського суду з прав людини.

При винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, датованої 29 серпня 2014 року, державним виконавцем запропоновано державі як боржнику виконати рішення Європейського суду з прав людини у строки, передбачені Законом № 606-XIV (606-14) , зокрема абзацом другим частини другої статті 25, згідно якої боржник повинен самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів).

Згідно платіжного доручення від 25 вересня 2014 року № 380 Міністерством юстиції України перераховано на користь ОСОБА_4 кошти (справедлива сатисфакція) у розмірі 33375,39 грн., що свідчить про виконання рішення Європейського суду з прав людини в частині виплати 2000 євро в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Рішення суду виконано у визначений строк, тобто у продовж трьох місяців, тому до нараховування простого відсотку в розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Суд апеляційної інстанції з посиланням на зібрані у справі докази, в тому числі протокол УПФ від 13 грудня 2011 року ОР 124402, виконано рішення Радивилівського районного суду від 24 лютого 2011 року, яким визнано протиправними дії УПФ в Радивільському районі щодо відмови ОСОБА_4 у перерахунку пенсії, зобов'язано у проведенні перерахунку і встановленні розміру пенсії як інваліду ІІІ групи виходячи з розміру пенсії, визначеного відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статусу і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому в листах ПФ України повідомлено, що різниця суми, яка виникла у зв'язку з проведенням перерахунку пенсії, буде виплачена при надходженні коштів з Державного бюджету України.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок суду не спростовують і не дають підстав вважати судове рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Зокрема, рішенням Радивилівського районного суду від 24 лютого 2011 року зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і встановити розмір пенсії ОСОБА_4 як інваліду ІІІ групи, виходячи з розміру пенсії, визначеного відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статусу і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Таке рішення УПФ виконано, а саме перерахунок пенсії проведено, що свідчить про виконання й рішення Європейського суду з прав людини, яким зобов'язувалося виконати національних судів.

За правилами частини другої статті 224 КАС України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. Позивачка не зазначила докази, за наявності яких могли бути встановлені інші обставини, що мають суттєве значення.

Порядок про вручення судових повісток встановлений статтею 35 КАС України. Згідно із частиною четвертою цієї норми вважається, що повістку вручено також у разі одержання під розписку будь-яким повнолітнім членом сім`ї адресата, який проживає разом з ним. Як свідчать матеріали справи, повістку про виклик ОСОБА_4 передано ОСОБА_6, що свідчить про належне повідомлення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.