Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Малиніна В.В., Швеця В.В.,

За участю секретаря судового засідання Крапивки Л.В., представників позивача Куліковського В.В., відповідача Біланюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційному порядку справи за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") до управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області (далі - УПСЗН), третя особа: Управління Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії по сплаті витрат на перевезення пільгових пасажирів за касаційною скаргою представника відповідача на судове рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року -

У грудні 2014 року представник ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність УПСЗН в частині невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (256-2002-п) , а саме: не реєстрації за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року зобов'язань за фактично надані послуги пільгового перевезення залізницею окремих категорій громадян по станції Ірпінь, не надсилання інформації про свої зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Ірпінської міської ради та не відшкодування витрат по перевезенням;

стягнути з відповідача витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року, в сумі 577 599,63 грн.

Посилався на те, що позивачем, як це передбачено нормами чинного законодавства, надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян зі станції Ірпінь на суму 577 599,63 грн., проте УПСЗН не відшкодовує витрати.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності дій, які оскаржуються позивачем, тому позовні вимоги є обґрунтовані.

Київський апеляційний адміністративний суд рішенням від 12 листопада 2015 року постанову районного суду скасував та ухвалив нову про часткове задоволення позову. Стягнуто з УПСЗН на користь ДТГО "Південно-Західна залізниця" 484 157,99 грн. витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, що користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2014 року. У решті в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені апеляційним судом, просить рішення цього суду скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що витрати на перевезення пільгових пасажирів не затверджені в кошторисі УПСЗН на 2014 рік.

Вислухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Відповідно до норм Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 року № 790 (790-2007-п) , основними завданнями Управління є забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про соціальний захист та соціальне обслуговування населення, у тому числі громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; розроблення та організація виконання комплексних програм поліпшення соціального обслуговування інвалідів, пенсіонерів, одиноких непрацездатних громадян похилого віку та всебічне сприяння в отриманні ними соціального обслуговування та соціальних послуг за місцем проживання; виконання функцій головного розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету.

Виходячи з положень зазначеного нормативного акта, УПСЗН має контролювати об'єми, вартість соціальної послуги, процес надання такої послуги та вживати заходів для забезпечення своєчасного перерахування компенсаційних виплат перевізнику.

Пунктом 1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 4 березня 2002 року (256-2002-п) (далі - Порядок № 256), визначено, що відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Згідно з пунктом 6 цього Порядку фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо, зокрема, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (20-2005-п) . У разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Не зважаючи на те, що головні розпорядники коштів при розрахунках компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян обмежені сумами фактичних зобов'язань відповідних бюджетів, вони зобов'язані у разі виникнення додаткових зобов'язань надсилати щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

На підставі отриманої інформації фінансовий орган вирішує питання про фінансування додаткових зобов'язань, зокрема, шляхом: збільшення обсягу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам; перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам за рахунок позицій, по яким не відбулось повного чи часткового освоєння коштів; перереєстрація заборгованості за минулий період та включення її в кошторис наступного періоду.

Таким чином, відсутність коштів для належного виконання грошового зобов'язання не може бути визнана обставиною, що звільняє від відповідальності, незалежно від підстав її виникнення.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про стягнення частини коштів з відповідача, оскільки як встановлено судами, частина заборгованості погашена станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.