Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М., Малиніна В.В., Швеця В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крапивки Л.В., позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційному порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - УМВС) про скасування наказів про звільнення, зобов'язання поновити на роботі за касаційною скаргою представника відповідача на судове рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили:

поновити строки звернення до адміністративного суду;

скасувати наказ УМВС від 4 жовтня 2015 року № 377 о/с в частині звільнення позивачів за порушення дисципліни;

зобов'язати відповідача поновити їх на службі в органах внутрішніх справ за попереднім місцем роботи.

Посилались на те, що порушень дисципліни не допускали. Вони не причетні до передачі продуктів харчування та спиртного засудженим.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року в задоволенні позову відмовив. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з неправомірності дій позивачів, зокрема ОСОБА_5 як водій конвойного автомобіля не мав права залишати транспортний засіб без нагляду, а ОСОБА_4 як конвоїр не перешкодив у занесення до спец автомобіля заборонених речей для передачі заарештованим та засудженим.

Одеський апеляційний адміністративний суд рішенням від 5 квітня 2016 року постанову окружного суду скасував і ухвалив нову постанову про задоволення позову, вказавши, що обставин, які б доводили порушення функціональних обов'язків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не встановлено.

У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені апеляційним судом, просить рішення цього суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вказує на те, що відповідно до функціональних обов'язків позивачів, вони зобов'язані припиняти незаконні дії затриманих та взятих під варту осіб, що ними зроблено не було, чим допущено порушення дисципліни.

Вислухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

На час виникнення спірних правовідносин, порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ регулювалися Законом України від 22 лютого 2006 року "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі - Положення № 114).

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту під службовою дисципліною розуміється дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції (254к/96-ВР) і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:

дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

дотримуватися норм професійної та службової етики;

берегти державну таємницю;

у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;

стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;

постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку (стаття 7 Дисциплінарного статуту).

В той же час, згідно статті 2 цього Закону дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Права та обов'язки конвоїрів органів внутрішніх справ передбачені, в тому числі, Інструкцією з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою суду, затвердженою спільним наказом МВС України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України від 26 травня 2015 року № 613/785/5/30/29/67/68 (z0698-15) ., Інструкцією з організації конвоювання і взяття під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 20 січня 2005 року № 60 дск.

За правилами цих нормативних актів, зокрема, абзацу 2 пункту 27 Інструкції затвердженої спільним наказом, пунктів 1.28.3., 1.29.,1.31. Інструкції № 60дск, побачення обвинуваченого (підсудного) засудженого із родичами або іншими особами в суді не надається. Листи, передачі або посилки для обвинувачених (підсудних), засуджених у суді не приймаються.

Конвоїр зобов'язаний припинити небезпечні й недозволені дії затриманих і взятих під варту, проводити за вказівкою начальника конвою (старшого конвоїра) їх обшук, вилучати в них і передавати начальнику конвою (старшому конвоїру) заборонені для зберігання предмети і речі.

Конвоїрові забороняється відволікатися від несення служби, приймати від затриманих і взятих під варту осіб або передавати їм від сторонніх осіб будь-які предмети, продукти харчування, відправляти їх листи.

Водієві спеціального автомобіля забороняється залишати закріплений за ним автомобіль без нагляду, передавати керування ним іншій особі без наказу начальника конвою (старшого конвоїра), чинити дії,зазначені в пункті 1.29 Інструкції.

Аналогічні вимоги щодо обов'язків конвоїра та міліціонера -водія спеціального автомобіля наведені у функціональних обов'язках, затверджених начальником Каховського РВУ МВС України в Херсонській області.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, 15 жовтня 2015 року працівниками УГБ УМВС при проведенні спостереження за несенням служби працівниками конвойного наряду Каховського РВ УМВС виявлено в спеціальному автомобілі господарські сумки та мішок, у яких знаходилися продукти харчування, спиртні напої для засуджених, які були пронесені туди прапорщиком міліції ОСОБА_6

Зазначене порушення сталося й з вини позивачів, зокрема ОСОБА_5, який будучи водієм спецавтомобіля, залишив транспортний засіб без нагляду, чим скористався ОСОБА_6 а ОСОБА_4 як конвоїр не завадив перенесенню та знаходженню в автомобілі заборонених предметів. При цьому судом першої інстанції на підстав зібраних та досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_4І бачив про наявність сторонніх предметів в місці, де утримувалися особи, що перебували під конвоєм.

Такі дії свідчать про порушення дисципліни, дискредитують працівника міліції, оскільки засудженим незаконно передавалися не лише продукти харчування, а й спиртні напої, що свідчить про зухвалість дій винних осібю.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позову, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню і залишенню в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області задовольнити.

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року та залишити в силі судове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.