Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Черпіцької Л.Т.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа - комунальне підприємство "Дрогобицький ринок", про визнання протиправними дій, рішення та його скасування,

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, в якому просила:

визнати протиправними дії виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області по видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 13 липня 2011 року № 376 на реконструкцію незавершеного будівництвом критого ринку по вул. П. Орлика;

визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області про видачу містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 13 липня 2011 року № 376 на реконструкцію незавершеного будівництвом критого ринку по вул. П. Орлика;

скасувати рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області про видачу містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 13 липня 2011 року № 376 на реконструкцію незавершеного будівництвом критого ринку по вул. П. Орлика.

Позов мотивований тим, що позивач є законним користувачем торгового місця (контейнеру) на території КП "Дрогобицький ринок". Однак, відділом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради прийнято рішення видати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки на реконструкцію незавершеного будівництвом критого ринку на вул. П. Орлика від 13 липня 2011 року № 376, використовуючи яке КП "Дрогобицький ринок" розробило проектну документацію, зареєструвало декларацію про початок виконання будівельних робіт і почало виконувати будівельні роботи, що призвело до порушення права позивача на користування торговим місцем.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 липня 2014 року позов задоволено. Суд першої інстанції постановив: визнати протиправними дії виконавчого комітету Дрогобицької міської ради по видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 13 липня 2011 року

№ 376 на реконструкцію незавершеного будівництвом критого ринку на

вул. П. Орлика; визнати протиправним рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради по видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 13 липня 2011 року № 376 на реконструкцію незавершеного будівництвом критого ринку на вул. П. Орлика; скасувати рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради по видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 13 липня 2011 року № 376 на реконструкцію незавершеного будівництвом критого ринку на вул. П. Орлика.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року скасовано постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 липня 2014 року та ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.

У поданій касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30 грудня 2010 року між КП "Дрогобицький ринок" та ОСОБА_2 укладено договір оренди торгового місця та послуг ринку на території КП "Дрогобицький ринок" № 846, за умовами якого орендар отримала в строкове платне користування торгове місце № 35 по вул. П. Орлика. Сторони домовилися, що договір вступає в силу з моменту підписання та триває до 31 грудня 2011 року. Торгове місце № 35 передано ОСОБА_2 відповідно до акту приймання-передачі від 14 січня 2011 року № 835 та повторно згідно з актом приймання-передачі від 26 грудня 2011 року.

В подальшому, між сторонами зазначеного договору виник спір стосовно його дії після закінчення терміну, який вирішувався в судовому порядку. Так, рішенням господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2012 року у справі

№ 5015/3513/12, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 січня 2013 року, відмовлено в задоволенні позову фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до КП "Дрогобицький ринок", третя особа ТОВ "Арт Буд Л", про зобов'язання до належного виконання договору оренди, а саме: усунення перешкод у користуванні торговим місцем № 35, шляхом знесення загорож з двох входів у додатковий ряд.

Поряд із викладеним, начальником відділу містобудування та архітектури, головним архітектором міста ОСОБА_5 видані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки в м. Дрогобичі по вул. П. Орлика по реконструкції незавершеного будівництвом ринку, які дійсні до 04 травня 2016 року.

Вважаючи, що зазначені містобудівні умови і обмеження порушують її права, ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із протиправності дій відповідача та неправомірності спірних містобудівних умов і обмежень з огляду на те, що право користування земельною ділянкою під торговим місцем № 35 належить позивачу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності порушеного права позивача у спірних відносинах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 17 лютого 2011 року "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункти 8, 7 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до статті 5 цього ж Закону програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня. Вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Згідно з частинами першою-другою статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

За частиною першою першої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" однією з основних складових вихідних даних є містобудівні умови та обмеження.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі (частини друга, третя статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень. Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника (частини шоста - восьма статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до пункту 2.1. Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, який затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 7 липня 2011 року № 109 (z0912-11) , містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) .

Згідно з пунктом 2.4. цього Порядку підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване в інших законах, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Тобто, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.

Таким чином, підставами для визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов'язковою умовою визнання протиправними рішення є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі та якщо таке порушення відбулось у сфері публічно-правових відносин.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Містобудівні умови та обмеження за своєю юридичною суттю є актом індивідуальної дії та направлені на врегулювання правовідносин, у даному випадку, між КП "Дрогобицький ринок" та спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури згідно з нормами Закону.

Позивач не є стороною таких правовідносин, а тому суд апеляційної інстанції правильно вважає, що оскаржуваними містобудівними умовами та обмеженнями його права та інтереси не порушені.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги вірних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції надана вірно, порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з оригіналом.

Помічник судді О.А. Сідак