Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Донець О.Є.,

Мороз В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпродзержинської міської ради на постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 11 квітня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпродзержинської міської ради про скасування рішення, -

У січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Дніпродзержинської міської ради, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення від 15 грудня 2010 року № 13-02/VІ "Про розгляд заяви ОСОБА_2".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачем порушено вимоги, передбачені ст. 123 Земельного кодексу України, оскільки на час прийняття рішення земельна ділянка нікому у власність чи користування, в тому числі приватному підприємству "Пасаж", радою не надавалась, рішення з цього питання не приймалось, угод купівлі-продажу чи оренди земельної ділянки не укладалось, підстав для необхідності вилучення спірної земельної ділянки у кого-небудь не було. На підставі вказаного вважає, що рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 11 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року, адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Дніпродзержинської міської ради від 15 грудня 2010 року № 13-02/VІ "Про розгляд заяви ОСОБА_2".

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Дніпродзержинська міська рада звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суддів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративно позову відмовити.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність прийняття оскаржуваного рішення з підстав відсутності згоди ПП "Пасаж" на передачу спірної земельної ділянки іншій особі, вказує, що договір оренди землі з ПП "Пасаж" не розірвано, земельна ділянка у останнього не вилучалась і знаходиться у його користуванні. Вважає, що судами безпідставно не вирішено питання щодо залучення ПП "Пасаж" до участі у справі в якості третьої особи. Також зазначає, що поза увагою суду залишилось те, що позивачем при зверненні з заявою про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порушення ст. 123 Земельного кодексу України не надані графічні матеріали (містобудівна, проектна документація), а надані лише графічні матеріали, виготовлені власноруч. Вказує, що судами не надано оцінку акту відділу самоврядного контролю управління земельних відносин міської ради від 09 жовтня 2008 року, наданих відповідачем.

ОСОБА_2 у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу торговельного павільйону від 15 жовтня 1999 року, реєстр № 1700, належить торговельний павільйон "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 25 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

19 травня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпродзержинської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0064 га на умовах оренди для реконструкції та подальшого обслуговування його торговельного павільйону "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1.

Рішенням Петриківської районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року, зобов'язано Дніпродзержинську міську раду розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0064 га на умовах оренди для реконструкції та подальшого обслуговування торговельного павільйону "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 від 18 травня 2010 року у передбачені законом строки.

Оскаржуваним у даній справі рішенням від 15 грудня 2010 року № 13-02/VІ "Про розгляд заяви ОСОБА_2" за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 19 травня 2010 року № 10-09/254 про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ураховуючи відсутність згоди на передачу земельної ділянки Приватного підприємства "Пасаж", відповідно до ст.ст. 12, 123, 124 Земельного кодексу України, керуючись п.34 ч.1 ст. 26, ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Дніпродзержинська міська рада відмовила фізичній особі-підприємцю, громадянину України ОСОБА_2 в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по бульв.Будівельників для реконструкції та подальшого обслуговування торговельного павільйону.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову виходив із того, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем необґрунтовано та безпідставно у зв'язку з незазначенням, яким саме вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівної документації не відповідає місце розташування земельної ділянки. Крім того, суди зазначили, що відсутність згоди ПП "Пасаж" не є підставою для відмови позивачу у наданні дозволу, оскільки оскаржуване рішення прийнято радою після спливу строку дії договору оренди, укладеного між ПП "Пасаж" та Дніпродзержинською міською радою. Доказів наявності діючого договору на право користування спірною земельною ділянкою ПП "Пасаж" відповідачем не надано.

Колегія суддів вважає рішення судів попередніх інстанції передчасними та такими, що не відповідають вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до положень ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суди попередніх інстанцій, скасовуючи оскаржуване рішення Дніпродзержинської міської ради від 15 грудня 2010 року № 13-02/VІ "Про розгляд заяви ОСОБА_2", фактично не встановили підстав та обставин його винесення відповідачем, не дослідили та не надали будь-якої оцінки наданому відповідачем акту відділу самоврядного контролю управління земельних відносин Дніпродзержинської міської ради від 09 жовтня 2008 року, яким встановлено, що громадян ОСОБА_2 самовільно зайняв під торговий павільйон земельну ділянку загальною площею 0,0058 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; не надано також оцінки наявним у справі заяві ПП "Пасаж" на продовження договору оренди та копії технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна - міні-ринку "Пасаж"; не перевірені доводи відповідача щодо продовження строку дії договору оренди землі від 19 серпня 2005 року № 02590 та знаходження спірної земельної ділянки у користуванні ПП "Пасаж", не з'ясовано фактичне місцезнаходження земельної ділянки, на яку претендує позивач, з урахуванням меж ділянки, що знаходиться у користуванні ПП "Пасаж" відповідно до рішення Дніпродзержинської міської ради від 29 липня 2005 року № 575-19/V для фактичного розміщення міні-ринку; не з'ясовані обставини щодо права власності позивача на об'єкт - торговий павільйон "ІНФОРМАЦІЯ_1" та не перевірені доводи міської ради щодо будівництві вказаного павільйону на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети.

Відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Разом з цим, в порушення вищенаведених положень закону, судами не вирішено питання щодо залучення до участі у справі у якості третьої особи ПП "Пасаж", тоді як прийняті у справі рішення (як при відмові у позові, так і у разі його задоволення) можуть вплинути на його права, інтереси чи обов'язки.

У відповідності з ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанції не перевірили та не надали належної оцінки фактичним обставинам справи, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності висновків судів першої і апеляційної інстанцій.

Згідно ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Дніпродзержинської міської ради задовольнити частково.

Постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 11 квітня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.