Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Кравцова О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, -

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача виконати вимоги припису від 06.11.2013 № 118/11-з, а саме: знести об'єкт самочинного будівництва прибудови до квартири АДРЕСА_1 (влаштовану над самочинною прибудовою до квартири № 19) та привести квартиру № 23 до попереднього стану (згідно з технічною документацією на квартиру).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем добровільно не виконано вимоги припису від 06.11.2013 № 118/11-з про знесення об'єкта самочинного будівництва прибудови до квартири АДРЕСА_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року позов задоволено частково, постановлено знести об'єкт самочинного будівництва прибудови до квартири АДРЕСА_1 (влаштовану над прибудовою до кв.19) та привести квартиру №23 до попереднього стану (згідно з технічною документацією на квартиру) з компенсацією витрат, пов'язаних із таким знесенням, за рахунок ОСОБА_2.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області із посиланням на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.11.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено Акт від 06.11.2013 № 118/11-з.

Перевіркою встановлено, що співвласник квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 здійснив будівництво добудови до квартири № 23, яка знаходиться на другому поверсі будинку над самочинною прибудовою до квартири № 19 без виготовлення та затвердження проектної документації та без права на виконання будівельних робіт, чим порушив вимоги статей 7, 9, 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" та статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За результатами перевірки позивачем винесено припис від 06.11.2013 № 118/11-з про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов'язано відповідача у 60-денний термін з дня отримання вказаного припису з метою усунення істотного порушення знести об'єкт самочинного будівництва прибудови до квартири АДРЕСА_1 (влаштовану над самочинною прибудовою до квартири № 19) та привести до квартиру № 23 до попереднього стану (згідно з технічною документацією на квартиру).

31.01.2014 Інспекцією проведено перевірку виконання вимог припису від 06.11.2013 № 118/11-з та встановлено, що на час перевірки вказаний припис відповідачем не виконано, порушення у сфері містобудівної діяльності не усунуто.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 добровільно не виконано вимоги припису від 06.11.2013 № 118/11-з, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не виконано вимог припису Інспекції від 06.11.2013 № 118/11-з, то наявні підстав для знесення самочинно збудованого відповідачем об'єкта нерухомості.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не наділений повноваженнями виносити приписи про знесення самочинно збудованих об'єктів, а відтак вимоги про зобов'язання відповідача виконати вимоги зазначеного припису задоволенню не підлягають.

Виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вказує на законність рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, проте вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного Кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у справі наділений правом видавати приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта. В цій частині висновок суду апеляційної інстанції є помилковим.

Поряд з цим, підстави для знесення об'єкта самовільного будівництва визначені у частинах четвертій та сьомій статті 376 Цивільного кодексу України.

Так, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливою або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову житлового будинку.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (v0006740-12) зазначено, що при розгляді позовів про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомості суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

В пункті 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 (v0006740-12) вказується, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо притягнення винної особи до відповідальності.

Колегія суддів вказує, що відсутність у відповідача дозволу на будівництво та проекту не є безумовною підставою для знесення самочинного будівництва. Під час судового розгляду в судах попередніх інстанцій Інспекцією не доведено, що самочинно прибудовані відповідачем до існуючих споруд конструкції порушують права інших осіб, загрожують життю та здоров'ю людей, а також, що зазначені конструкції впливають на міцність чи безпечність житлового будинку, розташованого поруч. Також в Акті перевірки Інспекцією не зазначено істотних порушень відповідачем будівельних норм і правил при здійсненні прибудови до квартири АДРЕСА_1.

З огляду на викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій під час судового розгляду, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України відхилити, а постанову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.