213/1462/12 Про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті одноразової допомоги на сім'ю з підстав смерті потерпілого та зобов'язання виплатити одноразову допомогу на сім'ю - 30.01.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті одноразової допомоги на сім'ю та зобов'язання відповідача виплатити одноразову допомогу на сім'ю, -

ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті одноразової допомоги на сім'ю та зобов'язання відповідача виплатити одноразову допомогу на сім'ю.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначила, що являється дружиною померлого ОСОБА_4, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 року від нещасного випадку на виробництві. Від шлюбу вони мають спільну дитину -сина ОСОБА_5. Заявою від 23 листопада 2011 року позивачка звернулась до відповідача про призначення одноразової допомоги на сім'ю відповідно до ч. 7 ст. 34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», на що отримала відповідь про необхідність підтвердження складу сім'ї померлого, зокрема спільного проживання та ведення господарства на дату загибелі. Вважає такі дії незаконними, оскільки на момент смерті ОСОБА_4 вона була його дружиною, а ОСОБА_5 сином, а відтак вони входять до складу сім'ї померлого. Просить суд визнати дії відповідача щодо відмови у виплаті одноразової допомоги на сім'ю протиправними та зобов'язати виплатити одноразову допомогу на сім'ю в сумі 133875,00 грн.

Постановою Липовецького районного суду позивачу відмовлено у визнанні права на отримання третьої частини одноразової допомоги в розмірі п'ятирічного заробітку потерпілого ОСОБА_4; визнано за ОСОБА_5 право на отримання однієї третьої частини одноразової допомоги в розмірі п'ятирічного заробітку потерпілого ОСОБА_4 та зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захфорювань у місті Житомирі виплатити ОСОБА_5 44625 гривень.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є являється працездатною особою і при житті ОСОБА_4 не перебувала на його утриманні, крім того вона проживала окремо від померлого ОСОБА_4, не вела з ним спільного господарства, зв'язку з чим не може вважатися з ним однією сім'єю, а тому не має права на одноразову допомогу по втраті годувальника. А оскільки син померлого ОСОБА_5 на момент його смерті не досяг повноліття і відповідно до Сімейного Кодексу України (2947-14) , дитина в незалежності від місця проживання належить до сім'ї своїх батьків то слід зобов'язати відповідача виплатити йому вищезазначену допомогу, то слід визнати за ним право на отримання вищезазначеної допомоги.

Не погодившись з рішенням суду сторони звернулися з апеляційними скаргами, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі. Позивач (апелянт) просить постановити рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач (апелянт) просить постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні позивач (апелянт) та представник відповідача (апелянта) апеляційні скарги підтримали та просили її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстації так і підтверджено матеріалами справи, згідно Акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 08.06.2009 року 16.04.2009 року стався нещасний випадок на виробництві ВАТ ЕК "Житомиробленерго", в наслідок якого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, після яких ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер у лікарні, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1, виданим 11.06.2009 року.

Позивач по справі, відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_2, виданого 05.03.1995 року, являється дружиною померлого ОСОБА_4.

Неповнолітній ОСОБА_5, відповідно до Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3, виданого 04.10.2011 року, являється сином померлого ОСОБА_4.

Ст. 28 Закону України «№1105-ХІV визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку та складаються з:

- страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

- страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

- страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

- страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

- страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно п.п. «б», «д», п.1 частини першої ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку сплатити одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Відповідно до положень статті 33 Закону України №1105-ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами, зокрема, є:

- діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

- неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

- непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те що позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» оскільки не довела, що на мемент смерті ОСОБА_4 була непрацездатною особою, яка перебувала на утриманні померлого, або як дружина померлого не працювала та доглядала дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Крім того, як вбачається із довідок №112 від 09.04.2012 року та №№ 539,540 від 17.06.2009 року, виданих Липневською сільською радою Любарського району Житомирської області, померлий ОСОБА_4 з 1998 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року проживав с.Кутище Любарського району Житомирської області в будинку своєї матері ОСОБА_7 і вів з нею спільне господарство. Доводи ОСОБА_2 з приводу того, що померлий ОСОБА_4 при житті проживав окремо від неї, оскільки доглядав за матір'ю похилого віку, не підтверджені жодним доказом того, що при житті ОСОБА_7 потребувала догляду та сторонньої допомоги.

Відповідно до ст. 3 Сімейного Кодексу України дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Діти будуть відноситися до членів сім'ї своїх батьків в будь-якому випадку окремого проживання, незалежно від поважності причин цього.

Відповідно до статті 6 Сімейного Кодексу України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

При цьому малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років; неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Дитиною визнається особа до досягнення нею повноліття. Повноліття за українським законодавством настає з вісімнадцяти років (ч. 1 ст. 34 ЦКУ). Отже до досягнення 18 років фізична особа має правовий статус дитини. Наявність у особи правового статусу дитини означає, що така особа має відповідні права та обов'язки дитини.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3, виданого 04.10.2011 року, ОСОБА_5, який являється сином померлого ОСОБА_4, на момент його смерті виповнилося 14 років, а на даний час--17 років.

Отже суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність у нього права на одержання дноразової допомоги в разі смерті потерпілого, передбаченої ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Проте, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне вказати на те, що суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про законність вимог позивача щодо виплати одноразової допомоги, передбаченої ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» неповнолітньому ОСОБА_5, не врахував положень ч.9 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до частини 9 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

Оскільки, судом вірно встановлено, що ОСОБА_5 має право на отримання вищезазначеної допомоги і як вбачається із наявної в матеріалах справи копії постанови Житомирського окружного адміністративного суду (Справа № 2а-6226/09/0670) від 21.12.2009 року крім нього до кола осіб, що мали право на отримання одноразової допомоги після смерті ОСОБА_4, являлась його мати ОСОБА_7, яка не встигла отримати присуджені їй судом виплати і 29.06.2010 року померла, а інших осіб, які мають на неї право немає, то за ОСОБА_5 слід визнати право на отримання такої допомоги в розмірі не 1/3, а 1/2 частини вказаної страхової виплати.

Крім того, як видно із позовної заяви, позивач просила визнати незаконними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі щодо відмови у виплаті одноразової допомоги на сім'ю та зобов'язання відповідача виплатити одноразову допомогу на сім'ю.

Однак, суд першої інстанції, фактично визнавши протиправними дії відповідача щодо невиплати неповнолітньому ОСОБА_5 одноразової допомоги в разі смерті годувальника, передбаченої ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», оскільки зобов'язав його здійснити дану виплату, в задоволенні позову в цій частині відмовив.

Відповідно до ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема змінити постанову суду.

За ч.1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що спірні правовідносини за суттю вирішені правильно, але першої інстанції допустився помилки при застосуванні норм матеріального права, внаслідок чого постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі задовольнити частково .

Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Житомирі про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті одноразової допомоги на сім'ю та зобов'язання відповідача виплатити одноразову допомогу на сім'ю, - змінити.

Доповнити резолютивну частину постанови Липовецького районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2012 року третім абзацом наступного змісту:

"Визнати неправомірними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Житомирі щодо відмови у виплаті ОСОБА_5 нележної йому частини від одноразової допомоги в розмірі п'ятирічного заробітку потерпілого ОСОБА_4" .

Абзац четвертий резолютивної частини постанови Липовецького районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2012 року вважати абзацом п'ятим та викласти наступним чином:

"Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Житомирі виплатити ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу в розмірі 1/2 частини від розміру п'ятирічного заробітку потерпілого ОСОБА_4 ".