Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Олексієнко М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 р. у справі за його позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області про перерахунок заробітної плати,

У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог а.с. 15) про визнання незаконними дій ТУ ДСА у Хмельницькій області щодо вирахування посадового окладу судді, виходячи з розміру 332 грн, стягнення з ТУ ДСА у Хмельницькій області різниці заробітної плати з нарахуванням компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів виплати і індексації за період з 01.01.2006 р. по день постановлення рішення, зобов'язання ТУ ДСА у Хмельницькій області в подальшому здійснювати щомісячно нарахування та виплату всіх складових заробітної плати як судді виходячи з посадового окладу, що дорівнює 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлений відповідним законом.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2009 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач працює на посаді судді Полонського районного суду Хмельницької області.

Відповідно до пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) заробітна плата позивача виплачувалась виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що підстав для здійснення перерахунку заробітної плати позивачу немає.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 р. № 2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 01.01.2006 р.) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя, та складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок.

Так, відповідно до статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 р. № 2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 01.01.2006 р.) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя, та складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) , яка набрала чинності з 01.01.2006 р., було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи. Постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21.12.2005 р. № 1243 (1243-2005-п) встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. № 1310 (1310-2005-п) постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 р. визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009 р. постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 р. в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) залишено без змін.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 р., визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21.12.2005 р. № 1243 (1243-2005-п) в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) " від 31.12.2005 р. № 1310 (1310-2005-п) та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) .

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011р. постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 р. скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

Відповідно до положень частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 р. була обов'язковою з 03.12.2007 р. (дати набрання нею законної сили) до 01.01.2012 р. (дати втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну), а постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 р. - з 19.08.2009 р. (дати набрання нею законної сили) до 13.04.2011 р., дати її скасування постановою Вищого адміністративного суду України.

Проте постанова Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 р. не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) , відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Між тим аналогічні обмеження були передбачені також постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21.12.2005 р. № 1243 (1243-2005-п) , якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться. Положення зазначеної постанови стали преамбулою постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) .

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 р. постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1243 (1243-2005-п) незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.

Пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) , постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1243 (1243-2005-п) та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) " від 31.12.2005 р. № 1310 (1310-2005-п) були визнані незаконними постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 р. (набрала законної сили 19.08.2009 р.). Обов'язковому виконанню підлягає рішення суду, резолютивна частина якого ухвалена відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

У справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади відповідно до положень частини 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний у резолютивній частині постанови вирішити питання не тільки про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, але й обов'язково зазначити у резолютивній частині постанови про визнання нормативно-правового акта нечинним. Тобто нормативно-правовий акт у відповідності до положень статті 171 КАС України втрачає чинність лише при умові зазначення про це у резолютивній частині рішення суду.

У резолютивній частині постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 р. суд визнав незаконними відповідні постанови Кабінету Міністрів України, однак рішення про визнання їх нечинними судом не ухвалювалось.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення. Додаткова постанова у зазначеній справі судом не приймалась.

Крім того, відповідно до статті 13 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Статтею 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Таким чином, Кабінет Міністрів України при визначенні розміру заробітної плати працівників бюджетних установ, у тому числі і суддів, повинен виходити з обсягів витрат на оплату праці, затверджених Державним бюджетом України на відповідний рік.

Встановивши сталу величину посадових окладів суддів, Кабінет Міністрів України регулював розмір заробітної плати суддів у спірний період за рахунок розміру премій та інших доплат у межах визначених Державним бюджетом України обсягів.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про перерахунок заробітної плати на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 р. та постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 р. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення апеляційний суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .