Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Олексієнко М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус" про стягнення коштів,-

У травні 2011 року УПФУ в Печерському районі м. Києва, в інтересах якого діє прокурор Печерського району м. Києва, звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 78943,44 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 р., позов задоволено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, серед іншого, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивачем була проведена планова перевірка дотримання відповідачем вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.04.2007 р. по 20.05.2010 р., за результатами якої складено акт № 939 від 20.05.2010 р. (том 1, а.с. 207-210).

В ході перевірки встановлено, що у відповідача виникла недоїмка зі сплати страхових внесків в розмірі 86812,77 грн. через невиконання КФ ВАТ Селянським комерційним банком "Дністер" платіжних доручень № 14501 на суму 42587,07 грн., № 14546 на суму 42570,04 грн., № 14548 на суму 2658,20 грн. (том 1, а.с. 211).

03.02.2011 р. УПФУ в Печерському районі м. Києва винесено вимогу № Ю-12311 про сплату недоїмки зі страхових внесків у розмірі 78943,44 грн. (том 1, а.с. 5).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у встановлені законодавством строки суми страхових внесків до Пенсійного фонду України відповідачем сплачено не було, несплачена сума боргу, нарахована відповідно до Закону України "Про загальнообов'язове державне пенсійне страхування" (1058-15) , підлягає стягненню, а тому позивачем правомірно винесено вимогу про сплату боргу.

Крім того, суди виходили з того, що посилання відповідача на відсутність його вини в неотриманні УПФУ в Печерському районі м. Києва грошових коштів через порушення банком діючого законодавства про платіжні системи та переказ коштів в Україні є безпідставним, оскільки матеріалами справи підтверджується, що грошові кошти на сплату страхових внесків були повернуті банком на рахунок відповідача 20.05.2009 р., а тому відповідачу було відомо про невиконання платіжних доручень щодо здійснення платежів по сплаті страхових внесків.

З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що відповідач суми страхових внесків до Пенсійного фонду України у повному розмірі та у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми простроченої заборгованості, доказів погашення зазначеної заборгованості на час розгляду справи відповідачем не надано, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус" відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 р. у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .