Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Олексієнко М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання перерахунку пенсії, -

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання здійснити перерахунок її пенсії за віком за період з 11.05.2010 р. із врахуванням сум заробітної плати, виплаченої за результатами роботи за рік, згідно довідки № 01/63 від 23.04.2010 р.

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05.07.2011 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 р. скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до абзацу 2 пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2005 р. (306-2005-п) "Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок), дія цього Порядку поширюється на таких осіб, що до 1 липня 1998 р. отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, зокрема тих, що працювали в сільському господарстві, були зайняті на сезонних роботах, працювали у старательських артілях, виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами та сплачували внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно пункту 2 Порядку до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії згідно з цим Порядком зараховуються суми виплат (доходу), з яких сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Пунктом 3 Порядку передбачено, що для обчислення пенсії із врахуванням заробітної плати (доходу), що виплачена за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць (далі - робота), особа звертається із заявою до відповідного управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі в місті: в якому зберігається пенсійна справа особи - у разі подання заяви особою, якій вже призначено пенсію; за місцем подання заяви про призначення пенсії - у разі звернення особи за призначенням пенсії

Відповідно до пункту 6 Порядку підставою для виплати заробітної плати (доходу) за результатами виконаної роботи, що зазначаються у довідці, може бути: законодавчий або інший нормативно-правовий акт чи положення про оплату праці, яким на момент виплати особі заробітної плати (доходу) було передбачено проведення остаточного розрахунку за результатами певного періоду (кварталу, півріччя, року) або після закінчення роботи; цивільно-правовий договір.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач в період з 1979 по 1999 роки працювала звіроводом звірогосподарства управління заготівель Чернігівської облспоживспілки. Як юридична особа звірогосподарство припинило своє існування відповідно до розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації від 15 вересня 2003 року № 558. Всі документи звірогосподарства за 1958-1999 роки були передані у відомчий архів Чернігівської обласної спілки споживчих товариств.

З 31 березня 2008 р. позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком.

11.05.2010 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області із заявою про перерахунок її пенсії в порядку та на умовах, передбачених абзацом 2 пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 року № 306 (306-2005-п) . Проте, відповідач листом від 11.06.2010 р. відмовив їй у такому перерахунку з посиланням на те, що з наданих для перерахунку документів неможливо встановити у якому процентному відношенні нарахована основна заробітна плата, а також підсумкові виплати за рік, оскільки саме звірогосподарство ліквідовано, а до архівного відділу не надходили положення про оплату праці або накази про виплати даних винагород.

Згідно довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 01/63 від 23.04.2010 р. виданої Чернігівською обласною спілкою споживчих товариств в період з 01.01.1991 р. по 01.01.1995 р. позивачу виплачувалась заробітна плата за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць.

Оплата праці працівників звірогосподарства проводилася у відповідності до постанови Правління Центроспілки № 112 від 23.07.1970 р. "Про умови оплати праці працівників сільськогосподарських підприємств споживчої кооперації". Пунктом 1 даної постанови передбачено введення умов оплати праці згідно з Типовим положенням про оплату праці робітників радгоспів і других державних підприємств сільського господарства. Пунктами 1 і 3 даного Положення передбачено розмір заробітної плати керівників та спеціалістів відділень, ферм та сільськогосподарських підрозділів в залежності від умов виробництва, норм і розцінок по реалізаційним цінам і затвердженої річної норми виробництва.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Правління Центросоюзу від 23.07.1970 р. № 112 затверджено Типове положення про оплату праці робітників радгоспів та інших державних підприємств сільського господарства, на підприємстві де працювала позивач таке положення затверджене не було, положення про оплату праці, яке б могло бути підставою для виплати заробітної плати за результатами виконаної роботи відсутнє, а тому вимоги позивача безпідставні.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що відсутність в архіві окремого положення про оплату праці на підприємстві позивача не може впливати на її права при перерахунку пенсії, а постанова Правління Центросоюзу від 23.07.1970 р. № 112 та Типове положення про оплату праці робітників радгоспів та інших державних підприємств сільського господарства були обов'язковими для всіх сільськогосподарських підприємств споживчої кооперації.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що довідка про отриману заробітну плату відповідає вимогам Порядку визначення заробітної плати, (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2005 р. № 306 (306-2005-п) у довідці зазначено підстави виплати заробітної плати за результатами виконаної роботи, відомості про документи на підставі яких її видано.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що робота позивача у спірний період прирівнювалась до роботи у сільському господарстві та позивач отримувала заробітну плату за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, дані, які містяться у виданій позивачу довідці про її заробітну плату у спірний період в ході розгляду справи відповідачем не спростовані, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 р. у даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .