Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Олексієнко М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м.Рівне про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії за віком з урахуванням виплати винагороди за вислугу років в розмірі 40 % згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 р. № 1013 "Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальне звання" (1013-97-п) з 02.08.2010 р. та в подальшому виплачувати пенсію з врахуванням вказаної винагороди.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 28.03.2011 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 р. скасовано рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії протиправними та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії за віком з урахуванням виплати винагороди за вислугу років у розмірі 40 % посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання з 02.08.2010 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 33 Закону України "Про державну службу" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Виплата посадовим особам органів державної податкової служби винагороди за вислугу років залежно від стажу роботи передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 р. № 1013 "Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання" (1013-97-п) .

Згідно частини 1 статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Пунктом 1 частини 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески.

В ході розгляду справи судами встановлено, що з 01.07.2010 р. позивач перебуває на обліку в УПФУ в м. Рівне та отримує пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу". З 03.08.2010 р. позивачу здійснено перерахунок пенсії у зв'язку із звільненням з посади головного державного податкового інспектора ДПА в Рівненській області.

Згідно довідки ДПА в Рівненській області від 29.11.2010 р. № 05-25/174 станом на 02.08.2010 р. позивачу була встановлена надбавка за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 р. № 1013 "Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальне звання" (1013-97-п) в розмірі 40 % від посадового окладу (а.с. 8).

02.12.2010 р. позивач звернулась до УПФУ в м. Рівне із заявою про перерахунок призначеної пенсії за віком з урахуванням виплати винагороди за вислугу років в розмірі 40% згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 12.09.1997 р. (1013-97-п) з 02.08.2010 р. та в подальшому виплачувати пенсію з врахуванням вказаної винагороди (а.с. 55-59).

Листом УПФУ в м. Рівне від 15.12.2010 р. позивача повідомлено, що винагорода за вислугу років, що виплачується посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальне звання, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 р. № 1013 (1013-97-п) , не належить до виплат, що враховуються при обчисленні пенсій державного службовця, а тому підстави для її врахування при перерахунку пенсії відсутні (а.с. 9).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 р. № 1013 "Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальне звання" (1013-97-п) винагорода за вислугу років не належить до надбавок, передбачених статтею 33 Закону України "Про державну службу", що враховуються при обчисленні пенсій державним службовцям.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що під час проходження публічної служби позивач отримувала винагороду за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу, на неї нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому вона повинна враховуватись при обчисленні розміру пенсії державного службовця.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки проходячи службу в органах державної податкової служби позивач отримувала передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 р. № 1013 (1013-97-п) доплату, з цих сум були фактично нараховані та сплачені страхові внески і такі суми враховуються в заробіток застрахованої особи для обчислення пенсії, а тому апеляційний суд обгрунтовано прийняв рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне відхилити, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 р. у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .