Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Олексієнка М.М., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу Оздоровчо-лікувальний комплекс "Ровесник" до Управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2016 року,

У травні 2015 року Державне підприємство "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу Оздоровчо-лікувальний комплекс "Ровесник" звернулось в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі Львівської області № 7 від 23 квітня 2015 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду відносно Державного підприємства "Львіввугілля" (відокремленого підрозділу "Оздоровчо-лікувального комплексу "Ровесник").

Позов обґрунтовано тим, що при формуванні рішення № 7 від 23 квітня 2015 року начальник Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області помилково послався на пункт 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08 липня 2010 року (2464-17) частину 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключено. Отже, наклавши на позивача фінансові санкції за період з 15 березня 2011 року по 20 березня 2014 року, відповідач протиправно застосував норму закону, яка з 01 січня 2011 року втратила чинність.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області № 7 від 23 квітня 2015 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішенням № 7 від 23 квітня 2015 року відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції за період з 15 березня 2011 року по 20 березня 2014 року на підставі частини 7 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) . Згідно з рішенням відповідача № 142 від 14 березня 2011 року позивачу належало сплатити протягом десяти робочих днів з дня одержання рішення - до 18 квітня 2011 року, заборгованість на загальну суму 24390,75 грн, яку сплачено несвоєчасно, а саме: за платіжним дорученням № 889 - 28 лютого 2014 року, за платіжним дорученням № 180 - 11 березня 2014 року та за платіжними дорученнями № 194, № 195 - 20 березня 2014 року.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, вказуючи на законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що відповідачем застосовано фінансові санкції за період з 15 березня 2011 року по 20 березня 2014 року в розмірі 33736,74 грн на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який з 01 січня 2011 року втратив чинність відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (2464-17) .

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 23 квітня 2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області прийнято рішення № 7, яким на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу Оздоровчо-лікувальний комплекс "Ровесник" застосовано пеню в розмірі 33736,74 грн у зв'язку з несвоєчасною сплатою у період з 15 березня 2011 року по 20 березня 2014 року заборгованості із сплати фінансових санкцій згідно з рішенням № 142 від 14 березня 2011 року на загальну суму 24390,75 грн, строк погашення якої було визначено до 18 квітня 2011 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (2464-17) , частини 1-9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключені, а Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (2464-17) набрав чинності 01 січня 2011 року, то відповідач, приймаючи 23 квітня 2015 року оскаржуване рішення № 7, керувався нечинною нормою.

Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній до 01 січня 2011 року) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Частиною 7 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) передбачено, що суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що несплата позивачем фінансових санкцій у сумі 24390,75 грн за рішенням відповідача № 142 від 14 березня 2011 року мала місце у період з 15 березня 2011 року по 20 березня 2014 року.

Отже, посилання відповідача на частину 7 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) як на підставу правомірності винесеного ним 23 квітня 2015 року рішення № 7 є безпідставними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що оскільки Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08 липня 2010 року (2464-17) , який набрав чинності 01 січня 2011 року, частини 1-9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" були виключені, то Управлінням Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області при винесенні 23 квітня 2015 року рішення № 7 про застосування до позивача пені за період з 15 березня 2011 року по 20 березня 2014 року у розмірі 33736,74 грн помилково застосовано пункт 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який з 01 січня 2011 року втратив чинність, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають наведеним критеріям, їх необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.