2а-9602/10/0670 Про стягнення на користь державного бюджету простроченої заборгованості по наданих державних позичках та пені по останніх - 30.01.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "04" вересня 2012 р. у справі за позовом Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби до Відкритого акціонерного товариства "Житомирський комбінат Хлібопродуктів" про стягнення 10735112,25грн.,

9 грудня 2010року позивач звернувся із позовом до ВАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" і просить стягнути на користь держави 10993112,58 грн. заборгованості, з яких 674029,12 грн. прострочена заборгованість по наданих у 1996-1997 роках позичках та 10319083,46 грн. пені.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року залишено без розгляду позовну заяву ВАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" в частині стягнення 10319083,46 грн. пені.

Не погоджуючись з даною ухвалою державна податкова інспекція у м.Житомирі і Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Представники позивача, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, прокурор підтримали апеляційну скаргу.

Представники товариства апеляційної скарги не визнали.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників у справі та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в 1996-1997р.р. закупівля зерна і сортового насіння у сільгоспвиробників для держзамовлення проводилася за рахунок наданих державою бюджетних позичок згідно із постановою Кабінету Міністрів України №323 від 12.03.1996р. "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996р." (323-96-п) та постановою Кабінету Міністрів України №124 від 04.02.1997р. "Про задоволення державних потреб у зерні в 1997р." (124-97-п) . З метою виконання зазначених постанов були затверджені відповідні порядки, а саме Порядок надання повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного сортового насіння за державним замовленням 1996р., затверджений наказом Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.1996р. №72/113 (z0265-96) та Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997р., затверджений наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України та Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04.03.1997р. №70/54/18 (z0212-97) .

На виконання вказаних Порядків були укладені трьохсторонні договори - з участю ВАТ " Житомирська реалбаза хлібопродуктів" (правонаступником якої є відповідач (т.1 а.с. 152-153), органів Державного казначейства України, та товаровиробників, відповідно до яких ВАТ " Житомирська реалбаза хлібопродуктів" було зобов'язане забезпечити повне повернення одержаної бюджетної позички не пізніше 1 вересня 1997 року та 1 вересня 1998 року, відповідно. Прострочена заборгованість по бюджетних позичках відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №323 від 12.03.1996р. (323-96-п) становить 382 044,38 грн., а згідно із постановою Кабінету Міністрів України №124 від 04.02.1997р. (124-97-п) - 291 984,74 грн.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині стягнення пені, суд першої інстанції посилаючись на положення ст.ст. 230, 250 ГК України, виходив з того, що пеня, як адміністративно-господарська санкція може бути застосована до суб"єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб"єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а так як пеня виникла за невиконання договорів за 1996-1997 роки, а позивач звернувся до суду 9 грудня 2010 року, то він пропустив строк звернення до суду .

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано залишив позовні вимоги в частині стягнення пені без розгляду в зв"язку з пропуском строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалу Житомирським окружним адміністративним судом від 4.09.2012 року винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "04" вересня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.