Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Юрченко В.П.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Семченко В.В.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Каскад"

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015

у справі № 804/4761/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Каскад"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2015 адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2015 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2015.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Фірма "Каскад" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з підприємством ТОВ "ГРАНД ІШИМ" за травень 2014 року, за результатами якої складено акт від 22.10.2014 № 1 307/22-02/23934596, в якому встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ фірма "Каскад" завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 969554 грн. в червні 2014 року.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем 10.11.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від № 0001902202, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 969 554,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 484 777,00 грн.

Також прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 № 000163202 за ненадання документів та пояснень на запит від 09.10.2014, у зв'язку з чим накладено штрафні санкції у сумі 510 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

У судовому порядку встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад" (замовник) укладено договір від 21.03.2014 № 21/03/14-У з Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІШИМ (виконавець) про надання послуг з обробки металопрокату, а саме з: правки та різки арматури на правильно-відрізному станку - 112т, піскоструйної обробки поверхні листа - 865,2 м.кв., піскоструйної обробки поверхні кутка - 30794,52 п/м, піскоструйної обробки поверхні швелера - 5900,2 п/м, зачистки та обробки кромок листа - 259т, рубки та різки металопрокату -15т.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, виконання укладеного між позивачем та його контрагентом договору поставки підтверджується первинними документами, зокрема податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт.

Підставою для встановлення податковим органом порушень з боку позивача став акт № 148/14-02-22-01/38969270 від 23.07.2014 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ГРАНД ІШИМ" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за травень 2014 року", відповідно до якого за результатами перевірки неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій ТОВ "ГРАНД ІШИМ" із контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за травень 2014 року.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, сам акт про неможливість проведення зустрічної звірки не встановлює реальність або відсутність здійснення господарських відносин суб'єкта господарювання з його контрагентами, а встановлює лише факт неможливості проведення такої звірки щодо суб'єктів господарювання.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2015.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Каскад" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2015 залишити в силі.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .