Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Черпака Ю.Й., Штульман І.В..

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до житлової комісії військової частини А0215 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії по поновленню на квартирному обліку за касаційною скаргою представника відповідача на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини А0215 від 30 квітня 2015 року (протокол № 33) в частині скасування рішення від 22 лютого 2006 року (протокол № 14), яким його зараховано на квартирний облік;

зобов'язати відповідача вчинити дії по поновленню на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов у військовій частині А0215.

Посилався на незаконність оскаржуваного рішення, оскільки жодних підстав до скасування попереднього рішення про зарахування на квартирний облік у відповідача не було.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи зазначене рішення, суд виходив з того, що позивач під час проходження служби у військовій частині 38247 був забезпечений житлом для постійного проживання від Міністерства оборони України, тому не потребував у поліпшенні житлових умов, а отже не було правових підстав до постановки його на квартирний облік за новим місцем проходження служби.

Вінницький апеляційний адміністративний суд рішенням від 23 липня 2015 року, з посиланням на Положення про порядок забезпечення житловою площею в Збройних Силах України, діючого на час виникнення спірних правовідносин, прийшов до висновку про обґрунтованість позову, оскільки відповідач не мав правових підстав до скасування рішення, яким позивача як військовослужбовця поставлено на квартирний облік за новим місцем проживання і проходження служби.

В касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, просить постанову цього суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вказує на те, що ОСОБА_4 вже був забезпечений постійним жилим приміщенням у м. Львові, де проходив службу, тому для повторного отримання житла він повинен повернути рівнозначне жиле приміщення до державної власності.

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, касаційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

На час виникнення спірних правовідносин, умови та порядок забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей жилими приміщеннями визначалися Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) (далі - Закон № 2011-ХІІ (2011-12) ), Житловим кодексом України (5464-10) , Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 3 лютого 1995 року № 20 (z0043-95) (далі - Положення), Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Український РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (470-84-п) з подальшими змінами і доповненнями (далі - Правила обліку громадян), іншими підзаконними актами, в тому числі наказами Міністра оборони України.

Як зазначено у частині першій статті 12 Закону № 2011-ХІІ, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР (5464-10) та іншими нормативно-правовими актами.

В абзаці четвертому цієї норми вказано, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання. Такі жилі приміщення надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби.

Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку, що цією нормою військовослужбовці, які отримали житло за попереднім місцем проходження служби, не позбавляються права для прийняття на квартирний облік у зв'язку з переїздом до нового населеного пункту для проходження служби за наявності підстав, передбачених пунктами 13, 14 Правил обліку громадян. На підтвердження такого висновку слугує пункт 9 та 26 Положення, згідно яких військовослужбовці визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.

Військовослужбовці, які приватизували свої квартири, на новому місці служби забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах.

Відповідно до пунктів 24, 25 Положення надання житла військовослужбовцям провадиться після здачі ними жилої площі, яку вони займали за попереднім місцем служби (навчання), крім випадків, коли там залишилися проживати повнолітні члени їх сімей.

Рішення про надання жилого приміщення може бути переглянуто до видачі ордера, якщо з'ясуються обставини, які не були раніше відомі і могли вплинути на зазначене рішення.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, ОСОБА_4 до 2004 року проходив службу у військовій частині 38427, де отримав для постійного проживання разом із сім'єю кватиру у військовому містечку Липники. В 2004 році його переведено для подальшого проходження служби до м. Вінниця у військову частину А0215. 22 лютого 2006 року рішення житлової комісії військової частини поставлено на квартирний облік. Проте на засіданні житлової комісії, яке мало місце 30 березня 2015 року, попереднє рішення скасовано з тих підстав, що позивач був забезпечений жилим приміщенням при проходженні служби у військовій частині 38427.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, скасування рішення житлової комісії в/ч А0215 від 22.02.2006 року про зарахування на квартирний облік ОСОБА_4 у зв'язку із забезпеченням його житлом за попереднім місцем служби не відповідає вимогам чинного на час прийняття такого рішення, законодавства.

Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, постановка на квартирний облік і надання житла є різні за змістом правові поняття з різними підставами.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок апеляційного суду не спростовують і не дають підстав вважати судове рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

У випадку, коли позивача було взято на квартирний облік в супереч Правилам обліку громадян, то він може бути знятий з підстав, передбачених пунктом 26 цього нормативного акту.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу представника військової частини А0215 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 236, 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.