826/26993/15 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість - 10.08.2016 Прийняття

У грудні 2015 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2015 № 0000434050, за яким платникові визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік у розмірі 1 282 904 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2016, у позові відмовлено з посиланням на неподання платником належних і достатніх доказів на підтвердження факту одержання сільськогосподарської продукції від задекларованого постачальника (товариства з обмеженою відповідальністю "Воздес, далі - ТОВ "Воздес"), а також на наявність ознак фіктивного суб'єкта господарювання у названого постачальника, що виключає можливість провадження ним фактичної господарської діяльності.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій позивач просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає про надання судами неправильної юридичної оцінки поданим платником складським документами на зерно у світлі підтвердження реальності спірних операцій; посилається на те, що фактичне виконання задекларованих поставок в адресу позивача підтверджується необхідними доказами; матеріалами кримінального провадження не можуть виступати належним спростуванням фактів господарської діяльності, засвідчених первинними документами; платник не може бути відповідальним за діяння контрагента, що перебуває поза межами його контролю та впливу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Управлінням за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Воздес" за період з 01.01.2012 по 23.05.2015, оформленої актом від 07.09.2015 № 49/28-10-40-50/20027449.

Під час перевірки контролюючим органом зроблено висновок про безтоварний характер операцій з придбання Товариством зернових культур у ТОВ "Воздес" за договорами поставки від 11.08.2014 № 170/1-0905075, від 04.09.2014 № 519/1-095844 та від 17.09.2014 № 400/1-096081.

На обґрунтування цього висновку Управління посилається на нелегальний статус ТОВ "Воздес" в силу реєстрації цього підприємства на підставну особу - ОСОБА_3, яка заперечила свою причетність до діяльності очолюваного нею суб'єкта господарювання та до підписання від імені Товариства будь-яких первинних документів (що підтверджується й висновком експертизи від 06.04.2015 № 62/04-111, проведеної у рамках кримінального провадження № 12014040000000854).

За класифікацією витрат, наведеною у статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК), собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які визнаються у податковому обліку на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2) у тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Керуючись наведеними законодавчими приписами, суди попередніх інстанцій сформували цілком об'єктивну правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді формування витрат у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Застосовуючи наведену правову позицію при оцінці господарських операцій з придбання Товариством сільськогосподарської продукції у ТОВ "Воздес", суди цілком об'єктивно не визнали доказом дотримання позивачем наведених правил формування витрат у податковому обліку представлені Товариством первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі, рахунки на оплату, складські квитанції на зерно).

Адже зазначені документи від імені постачальника підписані керівником ТОВ "Воздес" ОСОБА_3, яка заперечує цей факт; наведене підтверджується й експертним висновком у кримінальній справі. Матеріали кримінальної справи відповідають поняттю доказів у розумінні частини першої статті 69 КАС, а тому підлягають оцінці у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами у справі за правилами статті 86 КАС.

Позивачем, у свою чергу, не подано будь-яких доказів на спростування зазначеного факту; Товариством не надано пояснень, яким чином були налагоджені господарські зв'язки з розглядуваним постачальником, з ким саме контактував позивач під час виконання спірних операцій, яким чином ним було перевірено повноваження осіб, які діяли від імені ТОВ "Воздес", не представлено ділової переписки, оформлених відряджень та інших документів на підтвердження фактичного перебування позивачем у ділових стосунках зі спірним контрагентом.

Слід враховувати, що згідно з правовим висновком Верховного Суду України, який міститься у його постанові від 19.04.2016 (у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ "Гранд Галерея" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення), статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати.

У постанові від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду України, які в силу частини першої статті 2442 КАС є обов'язковими для всіх судів України, та з огляду на установлені судами обставини щодо реєстрації ТОВ "Воздес" на підставну особу - ОСОБА_3, яка заперечує свою причетність до реєстрації та фінансово-господарської діяльності очолюваного нею підприємства та до підписання від імені ТОВ "Воздес" будь-яких первинних документів, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне погодитися з висновком Інспекції про відсутність у поданих платником первинних документах підтверджувальної сили первинних документів, що можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку.

Також судами встановлено фактичну відсутність у позивача активу, який виступав предметом спірних поставок.

З урахуванням викладеного суди, встановивши номінальне оформлення спірних поставок з метою одержання Товариством необґрунтованих податкових переваг, цілком об'єктивно не визнали податкову вигоду, на яку претендує позивач за наслідками виконання спірних операцій, та правомірно відмовили у задоволенні цього позову.

Норми матеріального права застосовані судами правильно; порушень процесуальних норм, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваних рішень, касаційним судом не виявлено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2016 у справі № 826/26993/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.