Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М., Черпака Ю.К., Штульман І.В.,

здійснивши в письмовому порядку касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області (далі - УПСЗН) про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за касаційною скаргою позивачки на судові рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 8 жовтня 2014 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

визнати неправомірними дії УПСЗН, допущені при нарахуванні і виплаті їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити вказану допомогу з 1 липня 2014 року відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Посилалась на незаконність нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за 2014 рік. За правилами статті 15 закону "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей до шести років.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 8 жовтня 2014 року позовну заяву в частині здійснення перерахунку та виплати допомоги за період з 1 січня по 24 березня 2014 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до адміністративного суду. Зазначене судове рішення в касаційному порядку не оскаржується.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 8 жовтня 2014 року, залишеною без змін Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом від 16 червня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії УПСЗН щодо нарахування і виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 25 березня по 30 червня 2014 року у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Зобов'язано відповідача виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному статтею 43 закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". В решті в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і ухвалити нове про задоволення позову в межах, викладених в позовній заяві. Вказує на те, що статті 40, 42 Закону № 2240-III відновили свою дію з 1 січня 2009 року, а отже виплати повинні здійснюватися відповідно до цього Закону.

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з неправомірності дій УПСЗН в нарахуванні і виплаті ОСОБА_4 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 25 березня по 30 червня 2014 року. В решті позовні вимоги визнано безпідставними у зв'язку з прийняттям Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (1166-18) , яким виключено розділ ІV закону "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) .

З таким висновком погодитися неможливо, оскільки він не відповідає нормам матеріального і процесуального права.

На момент виникнення спірних правовідносин (народження дитини та призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку) рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги, правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначалися законами України від 21 листопада 1992 року № 28ІІ-ХІІ "Про держану допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХІІ (2811-12) ), від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон № 2240-ІІІ (2240-14) ).

При цьому дія Закону № 2811-ХІІ (2811-12) поширювалася на осіб не застрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а положення Закону № 2240-ІІІ (2240-14) розповсюджували свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги визначався цими законами. Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (1166-18) , на який посилаються суди і який набрав чинності з 1 липня 2014 року, виключено розділ ІV "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку" Закону № 2811-ХІІ (2811-12) .

В той же час судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що виплата позивачці державної допомоги здійснювалася як застрахованій особі по догляду за дитиною яка народилася 13 квітня 2013 року, тому до спірних правовідносин застосовані положення Закону № 2240-ІІІ (2240-14) , хоча остання вказувала на необхідність використання для відновлення порушеного права Закон № 2811-ХІІ (2811-12) .

Не дивлячись на зазначені обставини, суд першої інстанції належним чином не перевірив доводи та заперечення сторін про нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 липня 2014 року з урахуванням саме норм Закону № 2240-ІІІ (2240-14) ., якщо в дійсності ОСОБА_4 відноситься до застрахованих осіб. Закон № 2240-ІІІ (2240-14) втратив чинність лише на підставі Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" (77-19) .

Апеляційний суд порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції, не виправив, доводи, викладені в апеляційній скарзі, належним чином не перевірив та обставини справи не з'ясував, тому попередні судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною другою статті 227 КАС України (порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи), з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи необхідно з посиланням на докази належним чином встановити обставини справи, в тому числі чи відноситься позивачка до застрахованих осіб. З урахуванням зазначеної обставини вирішити спір щодо правильності нарахування і виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Судові рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 8 жовтня 2014 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.