Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Моторного О.А., Рибченка А.О., при секретарі судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 року

у справі № 826/12302/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтехсервіс"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комтехсервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2013 року у справі № 826/12302/13-а у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 року у справі № 826/12302/13-а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2013 року скасовано та постановлено нову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.05.2013 року № 0006902280, № 0006892280.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення цього суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Згідно із ч. 1 ст. 40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (ч. 11 ст. 35 КАС України)

Враховуючи зазначені норми КАС України (2747-15) та те, що конверт із повісткою, направлений позивачу, повернувся до суду із відміткою "За місцем обслуговування", є підстави вважати, що повістку йому вручено.

В силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом замінено відповідача Державну податкову інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Комтехсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Бета Трейдінг", ТОВ "Преображеніє", ТОВ "Прістекс ЛТД", ТОВ "Профіткомпані",ТОВ "Профінком", ТОВ "Екобудтехнолоджи", ТОВ "Трейд Фокс", ТОВ "Корнест", ТОВ "Корон-Інвестгруп", ТОВ "ТС Альянс", ТОВ "Тібурон", ТОВ "Профіт Голд", ТОВ "Вестком Груп" за період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.04.2013 року № 1265/22-80/30218754, яким встановлено порушення по взаємовідносинах з ТОВ "Тібурон": - пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 89 621, 00 грн., - пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього у сумі 112 026, 00 грн. По взаємовідносинах з ТОВ "Профінком": - пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 219 278, 00 грн.; - пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього у сумі 274 098, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.05.2013 року: - № 0006892280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 248 370, 00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 219 278, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29 092, 00 грн.; - № 0006902280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 310 463, 00 грн., в тому числі за основним платежем 274 098, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 365, 00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу щодо непідтвердження реальності господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами ТОВ "Тібурон" та ТОВ "Профінком".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, нереальності господарських операцій та правомірного прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції не погодився із висновками податкового органу про відсутність факту придбання товарів (послуг).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи відповідно до норм матеріального та процесуально законодавства.

Як вбачається із акта від 26.04.2013 року № 1265/22-80/30218754, перевірка, за наслідками якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, призначена відповідно до п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 12.04.2013 року № 828/22-80 та постанови СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 22.09.2012 року.

Згідно із наявною у матеріалах справи відповідною постановою старшого слідчого СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС вона прийнята у кримінальній справі № 73-0211, порушеній за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ряду підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Старшим слідчим постановлено призначити позапланову документальну перевірку ТОВ "Комтехсервіс" по взаємовідносинах з ТОВ "Бета Трейдінг", ТОВ "Преображеніє", ТОВ "Прістекс ЛТД", ТОВ "Профіткомпані",ТОВ "Профінком", ТОВ "Екобудтехнолоджи", ТОВ "Трейд Фокс", ТОВ "Корнест", ТОВ "Корон-Інвестгруп", ТОВ "ТС Альянс", ТОВ "Тібурон", ТОВ "Профіт Голд", ТОВ "Вестком Груп" за весь період діяльності позивача та доручено проведення перевірки співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно із п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на положення ст. 78 Податкового кодексу України, які містять й інші підстави для проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, пп. 78.1.1, як на підставу не враховувати зазначені вище норми закону, є безпідставними, оскільки докази того, що наказ про призначення даної перевірки прийнято з інших підстав у матеріалах справи відсутні.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В супереч зазначеній вище нормі закону судом першої інстанції не витребувано наказ про призначення перевірки, за результатами проведення якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Мотиви суду першої інстанції, з яких він виходив при вирішенні питання про правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками перевірки, проведеної з підстав п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, є помилковими та не підтверджені доказами, що для вирішення даної справи є визначальними.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, на відповідні обставини увагу не звернув та при задоволенні позову послався лише на наявність установлених преюдиційних обставин щодо господарських операцій позивача у судових рішеннях у справах № 2а-4413/12/2670 та № 2а-4954/12/2670, не врахувавши, що адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною першою ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 року у справі № 826/12302/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.