Постанова

Іменем України

15 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 753/11036/19

провадження № 51-2219км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Неупокоєвої Н.К. в інтересах засудженого на вирок Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Грузії, уродженця м. Галі Республіки Грузії, жителя АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини справи

1. Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.Відповідно до статті 75 КК його було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 цього Кодексу.

2. Суд визнав доведеним, що за обставин, детально викладених у вироку, 05 травня 2019 року приблизно о 04:00 ОСОБА_1 разом з невстановленою особою проникли до квартири АДРЕСА_2, звідки таємно викрали майно ОСОБА_2 загальною вартістю 29 583,68 грн та гроші в сумі 124,83 грн.

3. Київський апеляційний суд своїм вироком від 05 лютого 2020 року, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі статті 75 КК і ухвалив вважати його засудженим за частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Вимоги і доводи касаційних скарг

4. Захисник у касаційній скарзі, посилаючись на підстави, визначені пунктами 2 та 3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Він стверджує, що апеляційний суд усупереч вимогам статті 65 КК не врахував повною мірою всіх позитивних даних про особу засудженого і наявних у справі пом`якшуючих обставин та дійшов необґрунтованого висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства. На думку захисника, суд залишив поза увагою, що при розгляді справи в суді першої інстанції потерпілий та прокурор не заперечували проти призначення засудженому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, а також посилається на незадовільний стан здоров`я свого підзахисного.

Позиції учасників судового провадження

5. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

6. Захисник Неупокоєва Н.К. звернулась до Суду із заявою, у якій просила здійснити касаційне провадження без її участі.

7. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог захисника та просив залишити вирок апеляційного суду без зміни, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Оцінка Суду

8. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

9. Доводи в касаційній скарзі про порушення загальних засад при призначенні покарання засудженому Суд вважає необґрунтованими.

10. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

11. Суд звертає увагу, що доводи в касаційній скарзі захисника зводяться до незгоди з оцінкою судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та їх значення для визначення порядку відбування призначеного засудженому покарання. Однак сама собою незгода сторони з оцінкою суду не доводить явної несправедливості покарання, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 438 КПК у сукупності зі статтею 414 цього Кодексу може стати підставою для скасування або зміни судових рішень.

12. Разом із тим перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд дотримався вимог закону в частині призначеного засудженому покарання. Ухвалюючи свій вирок, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й усі інші обставини, які мають правове значення, і дійшов висновку про неправильне застосування місцевим судом положень статті 75 КК, що призвело до м`якості заходу примусу, незабезпечення досягнення його мети.

13. Апеляційний суд виходив із того, що засуджений вчинив тяжкий корисливий злочин за попередньою змовою з невстановленою особою з проникненням у приміщення. Досліджуючи дані про особу винного, суд з`ясував, що попередньої судимості ОСОБА_1 за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2003 року за частиною 5 статті 185 КК не погашено. Поведінку засудженого в минулому суд обґрунтовано оцінив як схильність до вчинення правопорушень проти власності та його стійке небажання стати на шлях виправлення.Зважаючи на ці обставини в сукупності з характером установлених конкретних дій засудженого, апеляційний суд визнав неможливим досягти мети попередження вчинення нових злочинів й виправлення засудженого без ізоляції його від суспільства.

14. Водночас суд апеляційної інстанції не залишив поза увагою всіх інших даних про особу засудженого та обставин, що впливають на розмір покарання, у тому числі й тих, на які є посилання в касаційній скарзі, зокрема визнання ним своєї вини та його щирого каяття, а також наявності на утриманні двох неповнолітніх дітей.

15. Урахувавши зазначене, суд апеляційної інстанції призначив ОСОБА_1 покарання у наближеному до мінімального розмірі, передбаченому санкцією закону, за яким його засуджено.

16. Переконливих аргументів, які би доводили явну несправедливість призначеного засудженому покарання, в касаційній скарзі не наведено.

17. Доводи захисника щодо неврахування позиції прокурора та потерпілого в суді першої інстанції, які вважали за можливе звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, є неприйнятними, адже думка учасників провадження не може обмежувати дискреційні повноваження суду при виборі заходу примусу та порядку його відбування.

18. Таким чином, апеляційний суд не порушив вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом меті та загальним засадам.

19. Ураховуючи наведене, Суд не вбачає підстав для скасування вироку апеляційного суду за доводами касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко С.С. Голубицький Н.С. Стефанів